Настало літо, і зашумів зеленими вітами ліс… То тут, то там між пухнастих ялиць та під лапатим гіллям смерек вишикувалися рядочками гриби маслюки.
— Здр-а-ас… — хотів був привітатися до них їжак, а гриби злякалися і понакидали на голови хто …
От і настала рання осіння пора…
Ходить Мишко лісом і кличе:
— Зозулько-о-о!.. — Послухає трохи і знов товстим голосом:
— Зозулько-о-о!..
Давніш, було, й відгукнеться зозуленька: «Ку-ку»… А тепер її не чути. Тільки старенький єнот хлюп-хлюп у воді: корінці …
Хоча й осінь надворі, горобина ще не достигла. Та Мишкові байдуже: йому вже і в роті терпко, а він, знай, жвакає. Знизу ягоди пооб’їдав, а ті, що вгорі, не може дістати. «Ану ж, — гадає собі, — на дерево вилізу». …
Як скінчиться місяць листопад, то вже мине й осінь.
Тепер не кожного дня виглядає з-за хмар сонце, а коли й гляне стомленим оком, то гріє не так, як улітку.
Павук-ниткоплут давно під листям сни дивиться. Тихесенько шарудять під корою жуки-короїди. …
От і настала зима, от уже й ходить нашим краєм її перший місяць — грудень. Сховав грудень під кригою річки, повдягав у білі мережива ліси, поробив з кожної купочки землі міцну грудку. Тоді засипав снігом поля, лісові просіки, напхав снігу …
Від самого ранку купчилися за лісом сірі хмари і все погрожували звідти своїм холодним подихом: ху-у-у…
— Тікай, Мишко, — гукали всі, — бо зараз як війне снігом!
А він знай ягодами ласує: то горобиною, то калиною…
Сніг пішов уночі. …
Розкидав Мишко хід од свого барлога і вибрався звідти заспаний і похмурий.
— З добрим ранком! — гукнула сорока. — Прокинувся вже?
— Му-гу-у-у-у… — сказав Мишко і потерся кошлатим боком об дуба. І тут сорока враз помітила, як він …
Коли настала справжня повінь, річка розлилася так широко, що вода обняла і луки, і кущики, а вночі підкралася аж до самого пагорба і кілька разів плюхнула в лисячу нору.
— Ой клопіт, ой клопіт! — заходилася лисиця. — Там же …
У всіх пташок і звірят у місяці травні клопоту доволі, тільки малим ведмежатам жарти на думці.
Той на дерево лізе, цей намислив корча перегризти, а інший забрався матері на голову і знай скубає за кошлаті вуха.
От зараз мама скине …
Коли повертається з вирію зозулька, вже і ліс, і гай стоять зелені. «Ку-ку, ку-ку!»
— Чуєте, зозуля кує? — радіють люди.
Щодня більшають на деревах листочки, простягають зелені рученята молоді пагінці. І тут раптом виповзає на листячко страшна волохата гусінь!…