Воронько Платон Микитович

Сива матінка зима
Молоду яличку
Одягала крадькома
В снігову спідничку.

Обтрусило ялиня
Снігову спідничку,
Бо зелене убрання
До лиця яличкам.

У своєму убранні
Юні ялинята
Дуже милі, осяйні
В новорічні свята…

Сніг наткав полотна
Аж від лісу до вікна.
І сміється,
Задається:
– Ось так ширина!
А із того полотна,
Що від лісу до вікна,
Не пошиєш і спіднички,
Сніг того не зна.…

У рябого кошеняти
Завелися грошенята.
Скік мале у магазин
І купило апельсин.
Розкусило – там водиця …
– Апельсин цей не годиться! –
І побігло в магазин.
– Дайте з салом апельсин!…

Снігурики-снігурі
Розлітались на дворі.
Я їм виніс за поріг
Гречки, сім’ячка на сніг.

І тоді, — я чув це сам, —
Закричали птиці:
— Ти завжди був любий нам,
Ти найкращий, Грицю!…

Прочитав у книзі кіт,
Що мишей ловити слід.
Бачить — скаче сіромаха.
Кіт накинувся з розмаху
І подумав:
«Я ж не знаю,
Як ловить, з якого краю —
Із хвоста чи з голови».
Муркнув:
«Мишко, поживи,
Поки я не дочитаю,…

Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
«Все, як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти!»
Вмить зібравсь …

Засмутилось кошеня —
Треба ЇЇ школу йти щодня,
І при кинулося вмить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив накінець:
«Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста».
Кошеня кричить:
«Ніколи!
Краще я піду до школи!»…

Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.
Як забіг у нім до хати,
Хутро стало розтавати,
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком.…

Їде вечір на коні,
Молодик при стремені,
А на шапці,
На кубанці,
Сяють зорі вогняні.
Люлі, синку, спи до ранку,
Ранок дасть тобі кубанку,
Сам поїдеш на коні
З сонечком при стремені.…

Вовк з’явився до шевця,
Дав копійку з гаманця
І сопе:
«За цю копійку
Ти набий людські набійки.
На снігу мої сліди
Скрізь доводять до біди».
Швець узяв найтовщу швайку
Та у лапу…
Вовк аж айкнув:
«Геть набійки, хай їм біс!» …

В шибку горнеться пітьма,
Ніч підходить крадькома,
Хоче вкрасти з хати сина,
Понести туди, де зимно.
Ми сховаєм сина в ліжко,
Вкриєм ручки, вкриєм ніжки —
Аж до ранку, до світанку,
Поки ніч не піде з ганку.…

Дуже хвастав Дід Мороз:
«Я страшніший бур і гроз.
Вже кого полоскочу —
Не до сміху,
До плачу.
Я нікого не боюсь,
Всім дошкулити берусь».
Тут з’явилася Весна,
Уклонилася вона
І сказала:
«А мене?..»
Дід у ліс як дремене
І …

Ходить сон коло хати,
Сивий сон волохатий.
В нього білі подушки,
Ковдрочка із вати,
Медові дає ріжки
Всім, хто буде спати.…

Герані у хаті —
Їм тепло зимою.
Сніжинки крилаті
Летять за стіною.

Летять під шибками:
«Он квіти в теплі!»
Й замерзли квітками
Сніжинки на склі.…

У білочки, у лисочки
На берізках колисочки,
А сірої козулі
У калині люлі.
Вітер із долини
Гойдає калину
І малій козулі
Він шепоче:
«Люлі!»…

— Журавлики-журавлі,
Де літали ви, малі,
Де бували?
— Ми у теплі краї,
У казкові гаї
Мандрували.

— Розкажіть, журавлі,
Як на дальній землі
Зимували?
— Ми в казкових гаях
Все по рідних краях
Сумували.…

В небі — в морі
Сяють зорі,
Місяць в човнику пливе
І питає:
«Де живе Той хлопчина,
Молодчина,
В кого ліжечко нове?
Я візьму його у човен,
Човен той сузір’я повен —
Хай бере собі маля
Щасну зірку звідтіля».…

Голуби злетілися біленькі, —
Мабуть, хтось їм хліба накришив.
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.

Не спурхне сніжок цей голубами.
Як весняне сонце припече,
Він струмком зів’ється між горбами
І в далеке море утече.…

Казала пороша:
«Я дуже хороша,
Усіх одягаю
За так, не за гроші.

А промені встали
І кажуть: «Порошо,
Ти б швидше розтала,
Як справді хороша».

Образилась біла пороша
Й розтала.
Травиця хороша
Під нею зростала.…

Сніжний віночок сплітав зима,
Такий, що не можна й помріяти.
Йду я тихенько, немов крадькома,—
Жалко віночок розвіяти.

Хай хоч погляну в люстерко: який!..
Тільки ввійшла я до хати,
Став той віночок вологий, липкий,
З хустки почав опадати.

Глянула в …

Вееумійко майстер Павлик
Змайстрував швидкий кораблик,
Збіг до річки по городу
Та й пустив його на воду.
У кораблику спочатку
Любо плавало качатко,
Потім жабка в нього сіла,
Синя бабка прилетіла,
І метелик, склавши крила,
Притулився до вітрила.
Так пливуть …

Сніжна зіронька горить
В мене на віконці.
Як погасне, інша вмить
Спалахне на сонці.

Скільки їх, живих, ясних
Вранці мерехтіло!
Це малята зір нічних
В гості прилетіли.…

У мене є дуже хороший тягач,
Та в нім поламалась пружина.
А Вітя сміється:
«Ти трохи поплач —
Тоді заведеться машина».
Я плакать не буду.
Пружину скріплю
І дам ще й погратися Віті.
А як підросту — на заводі зроблю…

Сніг наткав полотна
Аж від лісу до вікна.
І сміється,
Задасться:
Ось так ширина!

А із того полотна,
Що від лісу до вікна,
Не пошиєш і спіднички.
Сніг того не зна.…