Байки у двох томах. Том 2

Годованець Микита Павлович

Пролог

Наслідування Федра
Не заздрість нам страшна — глупота,
Обмеженість, короткий зір.
Їх суд— то суховій з-за плоту,
Він може засушить найкращий твір.
Не здатний вдуматись, пірнать у глибині,
Готов мерзить байки до лопу,
Що варте пам’яті — віддать Езопу,
Чорнило і папір зоставити мені…
Езоп їх вигадав і ввів у моду,
А я їх вдруге народив
І духом рідним збагатив,
Подарував коханому народу,
Щоб він у праці, в боротьбі
За людське щастя, за свободу
Мав на озброєнні собі.

Розум. Вітчизна. Труд

Любов. Дружба. Родина

Вчать ложками їсти мед, ходять задом наперед

Сатиричні реп’яхи про огріхи і гріхи

Блоха в порядній хаті, сороки язикаті

Ледарі і хитряки – спритні віслюки

Кріт
Вовк і Лев
Гуси і Лебеді
Огидне блюдо
Хто навчив?
Папуга і Лисиця
Скарана пожадливість
Горобець в сильці
Бовк і Пастухи
Пес на кухні
Осляча перемога
Помічний ножик
Загадковий Осел
Павук
Рибалка з сопілочкою
Телиця і Віл
Дівчата і Мачуха
Ластівка
Мавпа і Маска
Колоди
Вовк та Журавель
Мудрий присуд
Перебірливий Віслюк
Віслюк
Золотий Божок
Осел у левиній шкурі
Тхір і Миші
Лев, Вовк і Лисиця
Орлиця і Лисиця
Свята душа
Ведмідь та Їжак

Егоїсти бездушні до чужого дружні

Каламут
Єхидна порада
Знахідка
Голомозі і Перуки
Півень у мішку
Сурма
Боягуз і Круки
Спритні злодії
Одчайдушна Галка
Лев і Тигр
Рак-моряк
Два Сірки
Непевна лікарка
Вовк і Козеня
Передчасний переляк
Батько і Дочки
Оса і Виноградар
Статуя
Степан і Чинбар
Породілля
Войовничий Віслюк
Зайці та Орли
Віслюк та Оса
Оптиміст
Базарний Віщун
Сусідські докори
Невдала кандидатура
Каверзна доля
Павич і Журавель
Каганець
На суді
Кажан і Птахи
Зайці та Жаби
Вовк дає концерти
Кабан і Осел

Жарт не жарт, а посміятись варт

Три жінки
Важкий скарб
Страшний звір
Одноокий Крук
Вороги
Формаліст
Вовк-лікар
Блоха в порядній хаті
Калитка з грішми
Скупий і Заздрісний
Собака на оказії
Боржник і Позичальник
Кіт і Півень
Лис і Кішка
Супутниця життя
В чужому житі
Незручний жених
Кішка, перетворена на Жінку
Коник-стрибунець і Свиня
Веселий Лікар і Хворий
Мул
Кажан, Терен і Чайка
Заздрісні Лебеді
П’ятиборець

Епілог

За звичаєм, коли кінчають мову,
Вручають кілька слів прощальних епілогу.
В Езоповім саду я мав тяжку турботу:
Пером здобувши древній клад,
Пролив чимало поту,
Щоб кладу дати лад.
— Діставши позику багату,
Багатства в землю не ховай, —
Учив Езоп,— своє до неї додавай!
Борг треба з приростом віддати…
Здійсняли заповіт цей байкарі:
Йшли мудрості в Езопа позичати,
На всесвіт їх блищали ліхтарі.
І скільки не беруть живлючої водиці,—
Не висиха Езопова криниця,
Кінця її багатству не було ще.
Гримить байкарська зброя по світах,
Зло падає, немов підбитий птах,
А вітер правди знамено полоще,
Сократ і Бабрій, Федр і Лафонтен,
Сковорода, Крилов — всім вистачило тем:
Всім шлях премудрий розкривався,
Хто до Езопа добувався,
Хто позичав сюжетів та ідей,
Щоб байкою збагачувать людей.
Купалася в байках їх правда чиста,
Ставала в бій, смілива і вогниста,
Не знала відступу, разюча, бойова…
І я свою там Музу напував,
Гарячу, невсипущу,
З любов’ю посилав
В народну гущу
Будити совість, сіяти добро,
Як і належить те робити байкареві…
Напрацювалося, та не втомилося Перо, –
Шукати йде байок в новім каламареві.

Післяслово автора

Найдавніші писані джерела (Геродот) свідчать, ніби Езоп жив десь у середині VI сторіччя до нашої ери. Пізніші автори (Каллімах, Аполлоній Софіст) говорять, що Езоп проживав при дворі царя Креза в Сардах. Включення Езопа в число семи мудреців увійшло в традицію в IV віці до нашої ери, про що свідчать фрагменти середньовічного комічного поета Алексіса про розмову Езопа з Солоном.

Немає вірогідних джерел, щоб скласти близьку до істини біографію байкаря. “Життєпис Езопа”, що дійшов до нас, — дуже пізнього і непевного походження, і його не можна розглядати як історичне джерело. Але й не можна заперечувати думки, що Езоп міг бути історичною особою.

Збірка байок, зв’язана з іменем Езопа, є результат кодифікаційного труда, літературної обробки величезного фольклорного матеріалу різних часів, народів, інколи дуже давнього походження. До збірки байок, що протягом довгих віків ходили в усних переказах під назвою Езопових, входили сюжети, відомі нині і з інших джерел, зокрема індійських («Панчатантра»).

Про негрецьке походження багатьох Езопових байок свідчить уже те, що в них діють звірі і птахи, яких у Греції не було — слон, крокодил, верблюд, мавпа, папуга тощо. В збірку напівлегендарного байкаря потрапили, очевидно, і байки єгипетські, лівійські, фрігійські, що й могло дати підставу приписувати все пізніше зібране фрігійцю Езопу. Доведено, що тоді, як і тепер, сюжети народної творчості кочували з одної країни до іншої.

Багатющий фольклорний матеріал — так звані Езопові байки — протягом тисячоліть використовувався письменниками і стародавніми (Федр, Бабрій), і ближчими до нас (Лафонтен, Лессінг, Сковорода). Байкарі всіх часів зверталися до Езопових байок як до джерела мудрості. Байки ці ставали сюжетною основою для створення нових по ідеї байок, вістрям своїм скерованих проти негативних сторін життя. Використовували їх відомі байкарі у віршованій формі: римлянин Федр (перше сторіччя н. в.), грек Бабрій (друге сторіччя н. е.), римлянин Авіан (четверте сторіччя н. е.).

В XVII ст. на сюжети Езопа французький поет Лафонтен написав 109 байок, давши класичні зразки поетичної байки. Він створив нову форму, що стала зразком, домігшись високої образності, музичності, сповнивши твір глибоким соціальним змістом.

Німецький філософ-просвітитель Лессінг також використовував сюжети Езопа прозою, як і наші філософ Сковорода.

Крилов пішов далі своїх попередників, у тому числі і Лафонтена. Твори геніального російського байкаря на сюжети Езопа настільки самобутні, що ми, його читачі, не відчуваємо, що то сюжети запозичені. В них яскраво відбились національний колорит, народність, реалістична сила, сатирична гострота, властива російському народу. Сюжети Езопа в байках Крилова, як і в байках Лафонтена, використані творчо, і в цьому їх велика сила і краса.

В українській літературі на Езопові сюжети писали байки Гребінка, Боровиковський, Глібов та ін.

У своїй праці я використовував у різний спосіб сюжети, маски і мотиви Езопових байок, спрямовуючи свої байки проти вад людської вдачі, людських пороків, проти забобонів тощо.

Завдання своє вбачав я в творчому переосмисленні фольклорної спадщини, у використанні гострої зброї сатири для боротьби проти залишків старого і потворного, що неминуче мають зникнути в нашому соціалістичному, новому суспільстві.

Микита ГОДОВАНЕЦЬ