Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут назустріч — кіт.
— Куди ти йдеш дорогою,
дорогою широкою?—
мене питає кіт
і жде від мене слова,
а я й кажу котові:
— Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут …
Веселий клен росте
при хаті,
на нім —
шпаківня між гілками,
а у шпаківні — шпаченята
сидять під крилами
у мами.
їм у шпаківні
гарно й тепло
лежати в матінки під серцем,
бо з крил її
струмочком щедрим
у їхні …
Сидить коник у траві
і співа мені й тобі.
Ще й сорока під вербою
щось скрекоче
нам з тобою.
Навіть сонне жабеня
тихо кумкає для нас.
Тільки
чорний сом вусатий
ліг під корінь —
і мовчить,
щоб води не наковтатись,…
Кажуть,
є у лісі звір —
жовтоокий Жонжовір,
а у нього є дружина —
жовтоока Жонжорина.
Я сьогодні
в ліс ходив,
їх зловив у квітах,
до корзини посадив,
та забув накрити.
І тому
втекли з корзини
Жонжовір і Жонжорина!.…
— Кицю, кицю,
хочеш мишу?
— Мяу, так,
неси скоріше!
— Кицю, хочеш ковбаси?
— Мяу, так,
скоріш неси!
— Хочеш,
з другом познайомлю?
— Хто ж він?
— Просто пес
бездомний…
«Фрр!» — і киці вже нема!..
Що ж,…
Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!
Я назвав би волошку тоді
голубинка,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.
А хлоп’ят і дівчат
я б назвав
любенята,
щоб іще веселіше
було їм гуляти.
Я …
Знаєш,
скільки справ у літа?
їх усі —
не полічити!
Треба нам
підсмажить спини,
ніс убрати
в ластовиння,
накупати нас
у річці
наперед
на три сторіччя,
та іще подарувати
лісу й лугу
буйні шати…
Словом, справ —
не полічити!
Та …
Вірш для сміливих.
Якщо ти боягуз — не читай!
Облиште розмови!
Скоріше облиште!
Нас можуть почути.
Тихіше!..
Тихіше…
Нехай на хвилину,
лише на хвилину,
хоча б — на хвилину
ніхто з вас
не дише.
Я зараз
відкрию вам —
тільки …
Лататтям лопотить ставок,
сміється,
наче вперше бачить,
як поплавцями
в ньому скачуть
пухнасті хвостики качок.
Попід ліщиновим кущем,
що й не примітити відразу,
грибочки молоді вилазять,
умиті лагідним дощем.
А уночі
в яснім саду
лукава мишка з нірки зирка
і …
Ця квітка,
така дивовижна й духмяна,
розкрила сьогодні
пелюсточки зрану.
Летіли до неї
метелики й бджоли,
захоплено люди
стояли навколо.
А кіт мій, Васько,
розбишака товстий,
надибав її —
і на місці застиг,
понюхав —
і так зачудовано нявкнув,
що …
Залетів до мене
у кватирку
з клена під моїм вікном
листок,
щось прошелестів —
і враз притихнув,
ліг на підвіконня —
і мовчок…
Змерз, напевно,
на осіннім вітрі
і погрітись трохи
захотів.
Ну, а може,—
тільки хто ж повірить!
просто …
Цей сніг — як сміх,
такий веселий,
гілки деревам лоскотав,
будив веселощами села
і сипав сміхом на міста.
А снігурам,
сумним спочатку,
такого сніг наговорив,
що й їм
схотілось на санчатах
промчати
з білої гори!…
— Скажи:
бурульки нащо?
— Щоб ранками
дзвеніти,
щоб сонячне проміння,
мов дзеркальцем,
ловити,
щоб їх,
немов морозиво,
могли смоктати діти.
— Але ж од цього
можна
страшенно
застудитись!
— Тоді лиш раз
лизнути —
і лікар не помітить!…
Узимку, в морози,
хуртечі й завії
тебе і мене
рукавички зігріють.
А теплі
від чого вони
і чому?
Скажу вам
по щирості:
теплі тому,
що наші ласкаві
бабусі та мами
вплітають
тепло своїх рук
між нитками.…
1
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили,—
шукайте й знаходьте!
Я все покажу вам,
що є на полицях.
Ви тільки, будь ласка,
уважно дивіться.
Можливо,
на котрійсь
із наших полиць
ви знайдете те,
що згубили колись!
2
Отут …
Вчора Вітя
так промовив:
— З мене — досить,
от вам слово:
я почну життя нове!..
Аркуш взяв
та олівець,
сів і пише по порядку:
«В сім встаю,
роблю зарядку.
Чищу зуби,
мию шию.
Неодмінно вуха мию.
Потім — кухня.…
Вітько-третьокласник
крокує додому
героєм таким,
що й не снилось нікому.
Аж раптом
Вітькові назустріч —
першак.
Всміхнувся Вітько
і промовив:
— Так-так! —
І, випнувши груди,
підходить до нього:
— Гей, ти!
Треба старшим
давати дорогу! —
І хлопця малого…
Все на світі
може Вітя!..
Може
меншого побити,
на уроках
спати може
та дражнити
перехожих.
Може
бахнути з рогатки,
посадити в зошит
ляпку,
у вікно
пульнути сніжку
і нову порвати
книжку…
Словом,
все на світі Вітя
може —
годі й …
Ну і мама!
Ну і тато!
Наче справжні
дошкільнята!
Нічогісінько
не знають —
смішно
і сказать комусь! —
бо щодня
мене питають
лиш одне:
«чому» й «чому»…
— Ти чому
образив Віту?
— А чому
отримав двійку?
— І чому…
Абетку ти береш до рук.
Абетка — ключ до всіх наук,
До всіх історій чарівних,
І таємничих, і смішних.
Рушаймо! Ось вона, твоя
Стежиночка від “А” до “Я”:
А
Артист на сцені голосно співав,
А весь театр йому аплодував,
І …
Де хлюпоче хвиля чиста —
Примостився міст до міста,
І, як вечір настає,
Він шепоче про своє:
Про машини многото́нні
Як гули вони гуртом,
Як до нього теплі коні
Доторкались копито́м,
Як, бува, траплялось лихо,
Як у воду впав літак,…
Хто це йде, куди захоче,
Не рипить і не тупоче?
Хто це ходить не голодним —
Тільки теплим чи холодним?
Це ж на кого ждуть кущі,
Квіти, ягоди, хвощі
Навіть миші та хрущі?
По полях і по хата́х,
По містечках …
Все, що звечора наснилося,
Як воно в мені вмістилося?
Олімпійський стадіон,
І верблюд, і білий слон,
Корабель космічний,
Пломбір полуничний,
На ставку тонкий льодок,
Навіть школа й дитсадок?
Як воно в мені вмістилося,
Все, що аж до ранку снилося?
Може, …
Цей маленький павучок –
Не прихильник балачок:
Він ні з ким не розмовляє,
Він уголос не співає.
Мріє швидше підрости.
Вчиться прясти та плести.
Хай побачить цілий світ
Виставки його робіт.…