Казки на ніч — сторінка 13

Стояло спекотне-спекотне літо. В окрузі пересохли всі калюжі. Навіть Лосине болото пересохло. І за водою їжачкам доводилося ходити до Далекого струмка.

Тоді мама Їжачиха і вирішила зробити окрошку. Вона нарізала цибулі, огірків, кропу, петрушки та іншої нісенітниці. Залила це квасом …

Якось до їжачка Володьки прибіг його друг заєць Семен.

— У тебе нитки є?

— Є. А тобі навіщо? Знову штани порвав? Семен похитав головою:

— Тягни! Зараз побачиш.

Володька взяв у мами зі столу котушку з нитками і вибіг …

На цьому, проте, історія із чорницями не закінчилася. Якось на письмовому столі у тата Вероніка побачила пляшечку з чорнилом. Справа в тому, що тато Їжак вже другий рік писав книгу «ЛІСОВА АПТЕКА». У ній він описував цілющі рослини та трави, …

Неподалік їжакової нори було невелике Лосине болото. Лосиним його називали, бо в ньому багато років тому втопився Лось. Так розповідали дорослі. Можливо, вони так говорили, щоб діти самі не ходили на болото.

Володька кілька разів тікав туди зі своїм приятелем …

На Великій Спортивній галявині грали у футбол. Команда бобрів проти команди зайців. Володьку взяли воротарем. Тому, що зайці погано стоять на воротах, і коли на них летить м’яч – тікають з поля. А Володька м’яча не боявся, і навіть навпаки …

Якось їжачки пішли на прогулянку. Тато Їжак узяв під ручку маму, мама взяла за ручку Вероніку, а Вероніка взяла за ручку парасольку на випадок дощу та падіння ялинових шишок.

Один Володька нічого не взяв і тинявся туди-сюди дорогою, не знаючи, …

По один бік від їжачого будинку жили зайці, по другий – сім’я білок, з третього боку жили єноти, а з четвертого – була борсукова нора, яка стояла порожньою.

Борсук любив тишу та самотність. І коли населення в лісі збільшилося, пішов …

В одному не дуже дрімучому лісі жили їжачки: тато Їжак, мама Їжачиха та їх діти їжачата –  Володька та Вероніка.

Тато Їжак був лікарем. Він робив хворим уколи та перев’язки, збирав лікарські трави та корінці, з яких робив різні цілющі …

Жили собі Комарик — німецький чударик та Мушка — гессенська пустушка.

Половою піч топили, в горіховій лушпині куліш варили. Сала не купували, хліба позичали, а водичку даром брали.

Так жили-поживали, весело співали…

Якось сів комар на дубочку, схилив головочку. Де …

Шепочуть ночі таємниці.
Вслухаюся у чорну тишу —
Почути хочу сіру мишу,
яка гризе мої думки,
мов сир, забутий на полиці.

Тим часом місяць срібнолиций
в небесному сувої пише,
як називаються зірки.
І діла їм нема до тиші,
і навіть …

Жив-собі, був-собі ослик Осел.
Мав, що для ослика треба, усе:
голову,
вуха,
всі ноги
і хвостик —
Як бачимо, звичайнісінький ослик.

Мав отой ослик рідні небагато:
як то годиться, мама і тато,
дванадцять братів
і сестричок зо сім,
бабусь одинадцять …

В одному місті, в одній нічим не примітній квартирі жив собі звичайнісінький старенький Телевізор. Він стояв у кутику звичайнісінької вітальні на своїх чотирьох тонких ніжках. Був це Телевізор досить веселої вдачі, а тому без угаву з ранку до вечора розважав …

Жили собі дідусь та півник. Жили дружно, у злагоді. Дідусь по дому порядкував та на сонечку грівся, а півник зернятка клював та весело кукурікав.
Одного разу пішов півник погуляти. Йшов, йшов і опинився у лісі. Цікаво там: трава висока, дерева …

У лісі, густому й темному, жив чарівник, якого звали Можу Те На Що Здатний. Але казка не про чарівника, а про його дочок — Глею та Бімбок. Бімбок була надзвичайно вродлива: тоненька-тоненька, з довгим чорним волоссям, яке аж заплутувалося у …

Стрибала по болоті Жабка. З купини на купину, з купини на купину. Зирк — згорточок лежить. Розгорнула, а там ноти. «Ого, пісенька! — зраділа вона. — Зараз вивчу — і стану відомою співачкою».
Прилаштувала на купині ноти й почала розучувати:…

Жили собі дід та баба. Дітей у них не було. Пішла якось баба на город і знайшла там в капусті дівчинку. Питались питались, чия дівчинка, так і не допиталися. Залишилася вона у діда з бабою.

— Як же ми назвемо …

Першою прокинулася кульбабка. Протерла очі, здивувалась:

— Ой, ледь не проспала!

І почала будити мурашок:

— Гей, відчиняйте двері, вікна! Час за роботу братися…

Ліс наповнився дзвінкими голосами. Весело і посміхнулося сонце, зігріваючи працьовитих лісових мешканців. І лише білій хмаринці, …

Сидить борсучок на галявинці та й плаче гіркими сльозами. Біжить лисичка, питається:

— Чого, борсучок, плачеш?

— Ой, біда! — скаржиться той. — Забіг вовк на наш куток, ухопив мого братика та й затягнув у глухий яр.

— Пробач, борсучок, …

Бабка літала неподалік від своєї хатки, біля річки, довго-довго, і не помітила, як заблудилась. Несподівано здійнявся сильний вітер, пішов дощ. Довелося спуститися на землю, куди попало, аби сховатися від негоди.
Щоб не промокли крильця, бабка дбайливо склала їх до футляра …

Буря в лісі затихла тільки опівночі, і Ведмідь, перечекавши негоду у сусіда Борсука, повертався додому потемки, коли вже всі давно спали. Йшов собі, йшов, йшов. Несподівано за щось зачепився і… впав. “Якщо в тебе чотири лапи, то можна ненароком і …

Якось восени вітер приніс звідкілясь і кинув на землю насінинку-крилатку. Всю зиму вона пролежала під білим сніговим покривалом, а навесні, коли сонечко з’їло сніг, з насінинки виріс кволенький листочок на тоненькій ніжці.

— Ти хто? — питали в нього сусіди.…

Вийшов Півник на подвір’я пошукати зерняток. Клюнув — а зернятко тверде-твердісіньке. Став Півник його роздивлятися: камінчик — не камінчик, скельце — не скельце.

— Та це ж намистинка! — здогадався Півник. — Тому й сяє так гарно на сонці.

Ні …

Одного разу Сорока знайшла на дорозі намистинку. Красиву, як вранішня росинка. Вхопила намистинку та й полетіла до річки, на осику — хвалитися подружкам.
Подруги побачили знахідку — заметушилися:

— Ой, яка гарнесенька намистинка! — загукали вони. — Давай розділимо. Аби …

Набридло чайникові вдома сидіти. Вийшов він надвір погуляти. Помітив його собака, загавкав:

— Гав, гав! Це слон! Я його по хоботу упізнав. І звідки він до нас завітав?

Чайнику сподобалось, що про нього так подумали, буцім він слон. Він повертів …