На одній з доріг лежав колись ні до чого непридатний камінь. То був гарний камінь округлої форми, який своїми розмірами нагадував людську голову. Однак ніхто не звертав на нього уваги. Камінь як камінь, навіщо ним цікавитися?
Цей камінь лежав біля …
Дуже давно в одній далекій країні жила собі чудова папуга. Була вона найпрекраснішим птахом, якого будь-коли бачили на світі. Її прегарні різнокольорове пір’я переливалося й виблискувало мов діаманти.
Папуга щасливо жила на високому дереві, яке вибирала колись дуже уважно та …
Щороку восени, коли дні стають щораз коротшими, а сонце чимраз менше гріє, багато птахів відлітають у теплі краї, щоб там перезимувати.
Коли приходить весна, вони повертаються. Найбільше мандрівних птахів живуть у лісах на півночі, адже зима там дуже сувора, й …
Це Дерево не було красенем. Мало шорсткий стовбур, криві гілки й родило кислі яблука, яких ніхто не хотів. Але найгіршим був його характер. Єдине, що робило Дерево, – це скаржилося. Живопліт, що ріс поряд із ним, через це був страшенно …
Жили собі колись дві брили льоду. Вони з’явилися під час довгої зими й дивилися одна на одну з демонстративною байдужістю. Зрозуміло, що їхні стосунки були доволі прохолодними: зводилися до “доброго дня”, іноді “доброго вечора” та й усе. Вони не могли, …
Свого приятеля Олежка я називаю маленьким другом. А він мене — великим другом. Зустрічаємось ми лише влітку, коли приїздимо в село.
Олежко любить ходити зі мною до озера. Ми сидимо в траві й мовчки дивимося на сріблястих зайчиків. Вони весело …
Колись давно покликав березень квітня до себе в гості. Квітень поїхав возом, а березень заходився та такого наробив, що мусив квітень додому вернутися: сніг, мороз, завірюха! — не можна возом їхати.
На другий раз знову поїхав квітень до березня в …
Це сталося давним-давно. У далекій і незвичній країні Ладії, де жили в мирі й злагоді чарівні чотири Пори Року, якось несподівано посварилися золотава Осінь і білосніжна Зима. І так, що навіть перестали спілкуватися між собою. А все через онуку бабусі …
Ще не встигнув повністю розтанути сніг на Лісові галявині, а Підсніжники вже зібралися до гурту і загомоніли весело навперебій:
– Дивіться! Дивіться, Сонечко прокинулося! Наша матінка-Весна з-за Лісу йде, усім тепло й радість несе!
Раптом на Небо викотилися Хмаринки і …
– Барвіночку! Зелений Барвінку, стелися низенько! – зійшло Сонечко Раненько. – Стелися. Я буду тебе зігрівати, Весну-красну прославляти. Зелений Барвіночку, стелися густіш, прийде Дощик, буде поливати!
– Привіт, Сонечко! – прокинувся Барвінок. – Сходь-виходь раненько, шануй мене гарненько!
– Привіт, …
Сумно якось стало старій Осені. Попросила вона Дощу покликати свого сина Вересня. Той не забарився і прийшов одразу до матусі та ще й зі своїм сином Жовтнем.
– А де ж це мій правнучок? – здивувалася Осінь.
– Десь, мабуть, …
Наприкінці травня, після частих дощів, коли скрізь повнісінько калюж, стається диво: вигляне сонечко і калюжі вкриваються жовтувато-зеленими плямами. Навіть тихі прибережні води древньої звивистої річки Вуж жовтіють. Люди тоді тривожаться. Думають, підступна радіація таким чином дає знати про себе. Отож …
Це сталося давним-давно, мабуть, за царя Гороха. А може, ще й давніше… У далекій і холодній країні Півночії жив злющий і жорстокий король Тріскун, володар крижаного холоду й завірюхи, що безпричинно морозив мешканців тієї країни. Жив він у палаці зі …
Давним-давно, коли дерева вміли говорити, на одній Лісовій галявині жив красень-Клен. Закохався він у доньку Лісовика Липу. Вона теж любила його.
– Який він добрий і гарний! – хвалилася своїй подрузі Ялині Липка. – Зіграємо незабаром весілля на весь ліс.…
– Доброго дня, дядю Вітю, – привіталася Аллочка, – я до вас…
– Чому це ти така загадкова сьогодні?
– Та ось хочу запитати вас про дендропарк, чула, що такий є у нас.
– А-а… Так, так, неподалік від нашого …
У квітковій Ладії неподалік від Мати-й-мачухи та Кульбабок жила й Конюшинка. Вона було надзвичайно гарною: на довгій тендітній стеблині-ніжці мала соковито-зелені трилистники і яскраво червоні квіточки-голівки, зібрані зі стрілчастих пелюсток у пишну кульку. А ще славилася квітка своєю безкорисливістю: роздавала …
Колись давно, на зеленій Галявинці, під кучерявим Дубком жив сіренький Їжачок. Кирпатий, з чорними намистинками очей і геть без голочок, що ми звикли бачити на ньому сьогодні. На той час ними пишалася тільки зелена Ялинка. Вона дуже вихвалялася своїм вбранням …
У Великому Лісі, серед високих запашних трав, духмяних квітів, у затишній хатинці жили чорна-чорна кішка Нічка і білосніжний песик Ранок.
Вони не любили самотності, а тому завжди були разом. Зазвичай гуляли між могутніх дерев. Ганяли наввипередки за кольоровими метеликами. Вовтузилися …
Як тільки весна прикрасить ліс білим та рожевим рястом, до нас повертаються ластівки. Тоді над полями й луками, над селами й містами чути їхнє веселе щебетання.
— Трік-трік,— цвірінчить Білошийка.
— Твід-твід,— відповідає їй Чорноспинка.
— Тлюї-тлюї,— щебечуть тихо разом.…
Погожими весняними ранками вставало Сонце й посилало на землю Сонячних Зайчиків.
Якось уранці Сонячні Зайчики вибігли в садок і замилувалися — перед ними розквітла рожева яблунька.
— Яка ж вона гарна! Живий букет,— раділи Сонячні Зайчики.— Але вона щось каже? …
Якось непосидюча Сорока-Білобока повідомила всім мешканцям лісу дивовижну новину: Лисичка-Сестричка й Вовчик-Братик вирішили одружитися.
Почали звірята готуватися до весілля. Кожен хотів подарувати молодятам щось особливе. Білочка назбирала повну торбинку горішків. Їжачок приніс смачненьких грушок і яблук. Ведмедик – бочку меду …
Восени зібралися журавлі відлітати на теплий південь. Добре жилося їм серед зелених лук, біля річок та озер, на лісових болотах влітку. Та ось доводиться вирушати у далеку путь — тікати від зими.
Протрубив ватажок — в дорогу,- знялися птахи вгору, …
Жили та були собі брати-кольори. Ніколи не сиділи вони без діла. Увесь білий світ розфарбовували. А отже — землю і небо, сонце і місяць, моря і ріки, ліси і степи. Не шкодували барв і для квітів. А дійшла до ягід …
На кущі вродилася Ягода. Як гарно на світі — зраділа вона, підставляючи під сонячні промені то ліву, то праву щічку. Якщо вже я народилася,— розмірковувала Ягода,— то чому б цю подію і не відзначити?
Вітер здував з кульбабки пух. От …