Дві квіточки розквітли
У нашому садку,
Свіженьку і привітні,
У мокрому сніжку.
То пролісок синенький
І білий первоцвіт
Шепочуть веселенько:
“Весняний вам привіт!”…
Вчора травка зеленіла,
А кульбабок не було,
А сьогодні, гляньте, скільки
Їх жовтеньких розцвіло.
Ах, які вони м’якенькі,
Як притулиш до щоки!
Зробимо ланцюг великий
І на голови вінки.…
Чорнобривці із куточка
Виглядають:
«Що це сталося з садочком? —
Всіх питають. —
Ще учора скрізь тут квіти
Розцвітали…
А сьогодні де ж поділись?
Чи пов’яли?
Нащо вкрило їх те листя
Із кленочка?
Дуже сумно нам без друзів
У садочку».…
Диб-диб-диб!
Біля пенька гриб!
Отакий товстезний,
Отакий грубезний,
Бриль на голові,
А нога в траві.
Диб-диб-диб!
Біля пенька гриб.…
Зайчик щулився в кущах,
Бо напав на нього страх:
Жовтий лист зашелестить —
Зайчик зиркне, затремтить.
Жолудь з неба упаде —
Зайчик вушками пряде.
Захитається трава —
Охне зайчик: «Це сова!»
Хрюкнуть в листі їжаки —
Зайчик скочить: «Це вовки!»…
Вийду я гриби збирати —
Знаю, де вони й які,
Де лисички, де маслята,
Де товсті боровики.
А біленькі печерички —
Так не треба і шукать:
Від горбочка аж до річки
Купка в купочку сидять.…
Зайчик з білкою жили,
Як сусіди в лісі:
Перше спало на землі,
Друге — на горісі.
Встане зайчик рано — стриб!
— Добрий день, сусідо!
Я знайшов тут цілий гриб —
Здасться до обіду.
Скаже білочка: «Ох, ох!
Дуже, дуже …
– Ой матусенько, скажи,
Де наша Вкраїна?
– Там, де вітер у степу,
Там, де небо синє,
Там, де хати у снігу
Кожну ніч Різдвяну,
І на покуті узвар
І кутя медяна,
Де співають колядок,
Славлять Бога-Сина,
І де згадують …
Гарні сани, та скривились
На досаду дітворі:
Тільки сядеш – вже й скотились…
Через голову з гори!
В сніг упасти – то не смішки!
А санки гег-ген летять!
І доводиться вже пішки
Нам санчата доганять.…
У траві густій, зеленій
Квіточки біленькі,
Дуже схожі на ромени,
Тільки що дрібненькі.
І листочків мало мають,
Ніжки в них короткі…
Ну, та всі напевно знають
Це малі стокротки.…
Іди, дощику, іди,
На городи, на сади,
На траву, на квіти,
Що садили діти.
Щоб травичка підросла,
Щоб квіточка розцвіла,
Щоб дітки маленькі
Росли здоровенькі!…
Тане сніг, течуть струмки,
Ожива травичка,
І до сонця гілочки
Простяга вербичка.
І м’якенькі, як пушок,
Ніжні, як шовкові,
Ясно дивляться з гілок
Котики вербові.
…
Ми дзвіночками звемося,
Хоч ніхто не чув ніколи,
Щоб хоч раз ми подзвонили
Тими дзвониками в полі.
Ми — волошки, наші квіти
Голубіють на полях:
При дорозі, в просі, в житі,
У пшениці, в ячменях.…
Бо ми квіти — ніжно-сині,
В полі нас гойдає вітер,
І беруть медок з нас бджоли
І мохнатий джміль сердитий.
Нас не люблять хлібороби,
Бур’янами нас зовуть,
А діткам ми до вподоби —
З нас вінки вони плетуть.
…
Дрібнесенькі дзвіночки,
Неначе воскові,
Нанизано рядочком
На довгому стеблі.
І ніжно запашненькі,
Найкращі із квіток,
Конвалії біленькі
Зовуть нас у лісок.…
Ну, та й спека! Ну, жарота!
Хоч би вітер подихнув!
Он Бровко аж під ворота
Яму вирив і заснув!
Ну, а ми – гайда на річку!
Там і верби і вода!
А під лісом є сунички…
Там і спека – …
Зеленая травичка,
прозорая водичка,
Край водички — дубочок,
За дубочком —лісочок.
А у лісі ягідки,
І квітоньки, і пташки,
І зайчики малесенькі,
І білочки рудесенькі.…
Диба чапля по болоту —
Чапу-чапу! Чап-чалап!
Поглядає, чи немає
Де малих зелених жаб.
Враз пригнулась,
Дзьоб розкрила,
Щоб відразу ухопить,
А з-під ніг у неї жабка –
Стриб! І зникла в одну мить!
…
Онде равлик повзе,
Свою хатку везе.
Хатка в равлика чудна —
На спині вона.
Коли равлик спочиває,
Ріжки й ніжку в ній ховає.…
Ой, летіли три ворони
Всі підряд,
Побачили на ставочку
Жабенят.
Закричали три ворони:
«Кра! Кра! Кра!»
Полякались жабенята:
«Ква! Ква! Ква!»
Пострибали у водицю
Стриб, стриб, стриб!
Полякали у ставочку
Риб, риб, риб!…
Ой, хто там? ой, хто там?
Кому яблучка дам?
А хто кращий за всіх,
Тому дам ще й горіх.
Ой, ти, кицю, постій,
То горішок не твій,
Він на гілочці зріс,
Його півник приніс.
У курник заховав,
Щоб ніхто там …
На вулиці метелиця
“Гу-гу-гу!”
Біла баба зажурилась
У снігу.
Сидить сама-самісінька,
Мов жива.
Отакенна здоровенна
Голова.
Заховала свої ноги у снігу.
Вітер руки одриває: “Гу-гу-гу!”…
Ой, хто бачив,
чи ні?
Утік песик
Мені.
Оттакенький
Малий,
І усенький
Рудий.
Білі вушка і ніс
І ще й бубличком хвіст…
Ой, Рятуйте!
Поможіть!
Де тут лікар?
Покажіть!
Моя лялька
впала з ліжка,
Одірвала
Собі ніжку,
Треба ніжку їй пришити,
Щоб могла вона ходити.…