Під кущем у ступі вовк
на кулешу просо товк.
А вовчиця над коритом
просівала просо ситом.
Вовченятко біля тину
кличе одуда в гостину.
Одуд каже: — Ду-ду-ду!
Я до вовка не піду!…
Наш Івасик
по сніданку
сів на плоті
біля ганку.
— Цінь-цірінь!
гукає хлопчик,
а всі думають
— горобчик.…
Мамо, мамо, дай лопатку,
я піду копати грядку…
Рожі, мальви і дзвіночки
посаджу я в три рядочки.
Буде їх роса поїти,
буде щедро сонце гріти…
Як до школи вперше йтиму –
ось такий букет нестиму!…
Рано-вранці крізь віконце
зазирнуло в хату сонце.
Я збудив Марійку знову
на зарядку на ранкову.
Вже Марійка учениця —
довго спати не годиться.
Усміхнулось сонце з неба: —
Уставати рано треба!…
Пише хвостиком лисиця
слід по росяній траві.
Пише дятел, гарна птиця,
дивні знаки на корі.
Щось таємне пишуть риби
плавниками у ставку.
Зайчик сонячний на шибі
пише казку золоту.
Пише в хмарі блискавиця,
пише трактор на лану,
що уродиться пшениця,…
—Я на ковзанку піду!
—А коли ж до хати?—
Тільки мама вміє так
лагідно спитати.
—На ходу сніданок з’їм!
—Так не слід робити!—
Тільки мама може
так лагідно сварити.
В снах літаю до зірок…
—Час вставати, сину…—
Тільки мама збудить…
Помідор вліз на тичину,
Кривить пані господиню.
«Прямо сором
З таким помідором!»
Це розсердило квасолю.
«Глузувати не дозволю!
Прямо сором
З таким помідором!»
Став горох зеленим з гніву:
«Сумно від такого співу.
Прямо сором
З таким помідором!»
Ріпа теж пройти …
Верблюд
Верблюд тягає два горби,
Як найкоштовніші скарби.
І тільки губи надимає,
Що третього горба немає!
Сова
Сова себе від сонечка хова,
А сонечко від неї — ні!
Страшенно дивно це мені!
Папуга
— Папужко! Папужко!
Скажи мені щось на …
А хто з вас знає, діти,
Чи скоро буде літо?
Бурчить ведмідь в барлозі:
— Вже їде десь на возі! —
Їжак на те ведмедю:
— Ні, на велосипеді! —
Кричать зайці вухаті:
— Скоріш на самокаті! —
Присвиснув дрізд: …
Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив,
Сам собі приніс подушку,
Підмостив її під вушко,
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.…
Довгі вуха,
Куций хвіст.
Невеличкий
Сам на зріст.
На городі
Побував —
Нам капусту
Попсував.
Довгі ноги
Скік та скік!
Ми – погнались,
Він – утік!…
Я ведмедиків взяла,
Посадила до стола,
Стала медом частувати:
– Пригощайтесь, ведмедята!
А ведмедики сидять
І нічого не їдять:
Скуштувать медку охота –
Та відкрить не можуть рота.…
Де берези та дуби —
там збирала я гриби.
І опеньки-тонконіжки
і лисички, й сироїжки
в кошик дружно —
стриб та стриб!..
Де ж подівся білий гриб?
Мабуть, він маленький ще,
підростає під кущем:
ще стрибати не навчився —
ось …
— Слухай, песику малий,
білосніжна спинка,
чом у тебе хвіст — рудий,
спинка ж —
як пір’їнка?
Пес у відповідь:
Г ав-гав!
Я на річці засмагав:
сам під кущиком лежав,
хвіст
на сонечку тримав!…
Подаровано на свято
Гнату
гарний автомат!..
А Славко кепкує з Гната:
— Сміх та й годі:
Гнат — солдат?!
Не встаєш ти вранці-рано,
ждеш, щоб хтось тебе збудив,
і ховаєшся старанно
од холодної води.
Знай:
не будеш гартуватись,
а ховатись …
Я сказав Петькові:
— Якщо хочеш знать,
у моєї мами
діток — двадцять п’ять!
А Петько сміється,
каже:
— Ой, помру!
Може, ти покажеш
брата чи сестру?
— Це для мене
просто, –
я кажу смішку,—
бо моя матуся —…
Там, де вересень в долині
З пензлем походив,
Стали сливи сині-сині.
Скільки ж бо тих слив!
А маленькі дитинчата
Вибігли в садок,
Простягають рученята —
Не дістать сливок.
Тут вітрець розправив плечі,
Листям зашумів,
І солодких слив малечі
В кошик …
Біля струмочка, біля калини
Дудку Іванко зробив з вербини;
Гра-виграває в дудку Іванко,
Голос по гаю іде щоранку……
Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!
Впадає матуся,
Дівчатко милує,—
І рученькі й ніжки
Маленькі цілує!…
Знов прийшла на землю
осінь,
розпустила сиві коси,
а у неї в сивих косах
позаплутувались оси.
Позаплутувались оси
і бринять в її волоссі.
Дуже любить осінь
оси,
що бринять у сивих
косах,
і, мабуть, що через оси
та й назвали …
Зайчик сонячний у Жені
цілий день сидів у жмені.
Як заснув маленький Женя,
то заснув і зайчик
в жмені.
Міцно спить до ранку в Жені
зайчик сонячний у жмені.
І встають уранці — Женя
й зайчик сонячний
у жмені!…
Якось стрілися —
ворона
із самого Лісабона
і дзьобастий чорний крук
із самісіньких Прилук.
Гордо каркнула ворона:
— Я — ворона з Лісабона!
Гордо каркнув
чорний крук:
— Я — з самісіньких
Прилук! —
Й запишалися
ворона
із самого Лісабона…
— Звідки дощ іде?
— Із неба!
— Де іде той дощ?
— Де треба!
Без дороги ходить
скрізь —
через поле, через ліс.
— А чи є у нього ноги?
— Та нащо дощеві ноги,
коли ходить без дороги!…