Гарбузову насінину,
й картоплину, і морквину
даємо, а він не хоче,
тільки сонно мружить очі
і — в куток, і — на бочок,-
ну й сонько цей хом’ячок.…
Ранок виткав килимок —
до листочка — ще листок:
золотистий — тополиний,
зеленавий — горобиний,
блідо-жовтий — яблуневий,
червонястий — черешневий…
Хризантеми — у куточок,—
ой і гарний килимочок!…
Ців-ців-ців,
ців-ців-ців,
край вікна горобчик сів,
крильцями махає,
нам усім гукає:
— Прокидайтеся, малята,
сонце встало — годі спати,
я вже в полі побував
і росичку поспивав,
а тепер гукну курчатку —
й разом зробимо зарядку!…
Хрущик хрущикам хрущить —
вимовляти «щ» їх вчить.
«Дощ, борщ, хвощ…»
Ці дивні звуки
е даються без науки.
І хрущить невтомно хрущик,
залітаючи під кущик,
бо між листячком темніше
й «щ» казати веселіше.…
До барвистого віночка —
Вишиваночка-сорочка,
Фартушок, і чобітки,
Й різноколірні стрічки…
Це Оленка-українка.
Як вона співає дзвінко!
Як сміються оченята!
Як танцюють ноженята!..…
Вересень вересом
вистелив ліс —
хай він цвіте
для дубів і беріз,
що одяглися
у жовті плащі
і виглядають
осінні дощі.…
Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля соколина,
Тихі зорі, ясні води —
Моя Україна.
Синь гаїв, поля, світання,
Пісня солов’їна,
Ніжний шепіт і зітхання —
Моя Україна.
І в очах твоїх, кохана,
Міниться і лине
Сонцем щастя осіянна
Моя Україна.…
Що воно таке – мікроб?
І не видний, і не чутний,
А такий-такий підступний
Онде – вихилясом-скоком
Перед мікроскопа оком.
Сміхом аж заходиться
І все плоди-плодиться…
Де мікроби, там хвороби,
А мікроби там, де бруд, –
Ні, лиха бацило, милом…
Одягла бабуся Іру
У вовняну шапку сіру,
У рейтузи та штани,
У два грубі светри,
В теплу шубу,
Шарф на шию
Та ще й хустку зверху.
І стоїть мала Ірина –
Ніби диво-капустина.
Діти в сніжки грають,
Іра – лиш …
Сонечко пече,
річечка тече,
зайчик скік та скок —
швидше в холодок!
Жабка із води:
— Таж ходи сюди! —
Зайчик вушком — трусь:
— Я води боюсь!..…
В хаті гамір, шум і плач –
У Юрка пропав калач.
Мати нишпорить під ліжком,
Дід надворі – під горішком,
Старший братик із сестрою –
Під столом і під тахтою.
Тільки котик не шукає:
Де калач – він добре знає.…
Равлик-син прийшов до татка
– Затісна у мене хатка,
Якщо виросту ще трішки,
То не влізуть в неї ріжки.
Глянув батько на хатинку:
– Не журися, любий синку,
Бо не тільки ти ростеш,
Підростає хатка теж.…
Лиш впаде на землю сніг,
Ми ховаємось в барліг,
І до самої весни
Поринаємо у сни.
Любі хлопчики й дівчата,
Як нас звати?
– ВЕДМЕЖАТА!…
До нас прийшов лелека
З косою на плечі,
Води напився з глека
Та й сів на спориші.
І так сидів лелека,
І думав те, що знав:
Пропало десь далеко
Все, що косити мав.
Пропало десь далеко,
Не видно вдень-вночі…
І …
Теплий дощик-срібнопад
Вимив наш сьогодні сад.
Попід садом до калюжі
Йде гусак серйозний дуже.
Льоп-люп-ляп
В гусака з-під лап —
При такому ляпі-льопі
Лапи не болять!…
«Кар! Кар! Сир украв!» –
Ворон ворону кричав
«Кар! Кар! Ти збрехав!» –
Другий ворон відкричав.
Поки ворони кричали,
То сороки сир украли.…
Захотіла киця сала –
Миску лапкою дістала
Миска впала і розбилась.
Ну , а киця похвалилась:
«Розгубила миска сало,
А я його – врятувала».…
Псові курочка сокоче
«Я дружить з тобою хочу!»
Пес гарчить із буди
« Ну, а я – не буду!
Ти безсовісна така –
З’їла вчора черв’яка!»…
Тринди – ринди: коржі з маком!
Тринди – ринди: калачі!
Посварились риба з раком
В нашій річці уночі
А на ранок риба з раком
Коржиків наїлися,
І назавжди, тринди – ринди,
Щиро помирилися.…
Курка, кролик і корова
Зупинились біля рову.
Курка рів перелетіла,
Кролик перескочив.
А корова є корова –
З місця йти не хоче.…
Пішли киці до крамниці
І купили бублик киці.
По дорозі бублик з’їли –
Киці дірочку лишили.…
Крикнув крук
До крукиці:-
« Куплю тобі Рукавиці!»
А кркукиця
Каже круку:
« В мене крила,
А не руки!
І тому мені,
Крукиці,
Не потрібні
Рукавиці!»…
Сом, сомиха й соменя
В річці плавають щодня.
А невдаха дід – рибак-
Каже: «Плавають не так!»…
Два маленькі бегемоти
Заблудили на болоті.
Перший каже: «Піду прямо!»
Другий плаче: «Хочу Мами».
Той, що прямо поспішав,
На болті заблукав.
Той, що плакав й кликав маму,
Уже спить під лопухами.…