На другий день бабця зовсім забула про Ферічкові нам’яті вуха, і винен у цьому виявився сам Ферічко. У нього був день народження.
А коли у когось день народженця, треба-думати не про вуха, а про торт. Саме про це бабуся і …
Феро, Ферко, Ферисько, Франтішек, Ферічко не слухався тоді, коли його не слухався футбольний м’яч. З ним він ніколи не розлучався. М’яч був постійно у нього біля ніг: Феро то бігав між деревами, обводячи їх, то бив м’ячем по воротях, то …
у бабусиній кімнатці, де спав також Ферічко, на стіні висів годинник із зозулею. По циферблату в нього цілодобово бігали дві стрілки, один раз на годину вони зустрічалися, вітали одна одну і бігли собі далі.
Зозуля сиділа за маленьким віконечком над …
Зійшло сонечко — настав новий день. Він приніс з собою повно роботи. Бабця діла ніколи не боялась, але сьогодні в неї свербів ніс, а це був поганий знак: знала наперед, що всього зробити не встигне.
Треба було щось думати: насамперед …
Бабця любила ходити по садку. Там вона зупинялася біля кожного дерева, втішалася їх красою, лагідно погладжувала їх долонею по стовбуру.
На деревах висіли півкілограмові груші — поки що тверді та зелені,— але пройде ще трохи часу, вони пожовтіють, пом’якшають і …
Бабця всю ніч не спала, а все думала-гадала, що б його такого зробити з онуковими вухами, чи то вушиськами. Вчора Ферічко побачив їх у дзеркалі і бідкався, поки не заснув.
Йому не хотілось мати вушиська. Та й хто б такі …
Був у бабусі такий собі цапик.
Таж ні! Не було в неї ніякого цапика. Зате вона мала хатинку, чи, точніше, теремок. А ще горбок. На тому горбку і стояв теремок.
Було саме так, а не інак!
Не міг же горбок …
Передмова
Ця книжка — про моє дитинство. На її сторінках я розповів про людей і про події, що допомогли мені стати таким, яким я є тепер.
Я хотів, однак, описати не тільки переживання хлопчика, якому довелося змалку звикати до милиць, …
17
Джо Кармайкл мешкав недалеко від нас. Після уроків ми з ним майже не розлучалися. Щосуботи разом ходили полювати, а в будні звечора розставляли пастки й щоранку перевіряли їх. Ми знали назви всіх птахів, що гніздилися в довколишніх хащах, знали …
Глава 1
Перша самостійна подорож
Якщо Максим Білан гордо скаже комусь, що він уже весь світ об’їздив, не вірте йому.
Хоча, як на свій вік, хлопець таки встиг побувати в кількох країнах. Був із батьками в Туреччині, Болгарії, Єгипті. Брали …
1. Заборонений прийом
— У нас нема виходу, — розгублено мовила Максимова мама.
— У нас є вихід! — впевнено гнув своє Білан-старший, Максимів тато.
— Але мене цей вихід не влаштовує, — вкотре повторила мама.
— Бачиш, — зауважив …
1. До школи не хочеться
Хоч у школі Максим Білан був відмінником і не надто скаржився на те, як перебігають його шкільні роки, першого вересня до школи його не дуже тягло.
Не те, щоб у хлопця зникло бажання вчитися. Навпаки: …
Глава 1
Тато читає газети
Родина Біланів нечасто вечеряла разом.
Сам голова сімейства, Білан-старший, часто повторював: рідні люди повинні триматися купи. А нічого, мовляв, так не гуртує, як спільна сімейна вечеря. Мама не заперечувала. Ось лише тато перший порушував традиції, …
1. Подорож триває
— Без вас я нікуди не поїду! — заявила Оксана Дорошенко.
Ну ось, знову починається…
Максим Білан і Денис Черненко знайомі з нею лише два місяці. А бачилися і того менше. Якщо скласти докупи всі дні, які …
1. Гарячі перегони
Сонце пекло немилосердно. Здавалося, ще трохи — і наскрізь пропече.
З Дениса Черненка рясно збігав піт. Голий тулуб та розпашіле обличчя вкривав тонкий шар пилюки. Курява, яку здіймали учасники перегонів, осідала на спітнілій шкірі. Через це не …
Розділ 17
У якому той, кого вважали ворогом, виявляється другом
Щось темне повільно виринало з морської глибини.
Світла пляма розтікалася довкола обрису, і вже ніхто з них не міг пояснити навіть собі, а не те, що іншим, яка саме потвора …
Розділ 1
У якому наші давні знайомі готові з нудьги посваритися
Море — воно для кожного своє.
Хтось, побачивши його, малює в уяві флотилію, сміливих і зухвалих піратів, морські бої. А ще — заселені жорстокими дикунами невідомі острови, що на …
Розділ одинадцятий
Тут на гімназистів чекає нелегке випробування
Завмерли усі четверо. У приміщенні наче грім чворохнув.
А Юрко подумав: справді, краще б грім. Усе ж безпечніше, ніж свідоме псування майна Першої зразкової гімназії. Інші гімназисти теж розуміли, що тут відбулося.…
Розділ перший
Тут київський гімназист іде назустріч небажаній пригоді
Чорний слід від долоні з розчепіреними пальцями відбився на весь аркуш.
А вільне місце згори займав зроблений друкованими літерами напис, без розділових знаків:
ЗАВТРА 5 ГОДИНА
СПАЛЕНИЙ ДІМ НА ПОДОЛІ ТИ …
Розділ сімнадцятий
Тут поведінка Діани має пояснення, але нашим героям від того не легше
Не порадь йому так наполегливо Назар Шпиг залягти на дно й вкритися мулом — пішов би Юрко після уроків додому.
Та ним після розмови рухав протест. …
Розділ перший
Тут уперше побачимо Вогняного Змія, але його лиховісний господар лишиться в тіні
Темної холодної жовтневої ночі старою київською вулицею скрадався незнайомець.
Насправді цього чоловіка, як і кожного з вас, напевне хтось, та й знає. Не лише в Києві, …
Моєму дідусеві і Марі Тондельє
Я ненавиджу школу.
Ненавиджу її більш за все на світі.
Ні, навіть ще сильніше…
Вона зіпсувала мені все життя.
До трьох років, точно можу сказати, я жив щасливо. Я погано це пам’ятаю, але мені так …
Добре, коли після двадцяти років роботи льотчиком ти і в сорок ще відчуваєш задоволення від польоту; добре, коли ти ще можеш радіти з того, як артистично точно посадив машину: легенько натиснеш ручку, піднімеш невеличку хмарку куряви й плавно відвоюєш останній …
РОЗДІЛ І,
в якому йдеться про Лесика, про Жору, а також про першу подію
Лесик був фантазер.
Коли, наприклад, він бачив на вулиці перехожого, в якого випиналися лопатки, уява якось сама собою домальовувала на тих лопатках срібні крила, з холош …