Базарні старці

Вшанований, у биндах та квітках,
Ведмідь возив Старців по ярмарках.
Під реготи юрби, в пилюці чи в пороші,
Під спів Старців, під смішки й похвалу,
Усякі штуки він показував за гроші
І танцював, як панна на балу.
Ніхто не знав, хто бачив спритні штуки:
Старці з ним мали горе й муки,
Не раз кляли свою недолю злу:
То він танцює, головою ходить,
То раптом в лапи загребе,
І валить з ніг, і смикає тебе,
Качає по землі, до сліз доводить.
Готовий кожну мить
Із тебе кров пустить…
Та враз прийшов кінець лихої долі:
Ведмідь в дорозі здох на полі.
І раді як Старці були:
З Ведмедя шкуру ізняли,
Зробили барабан з артиста,
Всяк зневажали танцюриста:
З палючим гнівом на чолі
Кляли із скреготом зубовним,
Лупили палками, гнівливі й злі,
Хоч перед тим із почуттям любовним
Покірно гнулись до землі.