Безсмертне

Упало світло ліхтарів 
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він зустрів 
Посмертні свічі дивним сміхом.

І мабуть, кожен з нас відчув 
Той сміх, як переможну силу, 
Як перенесену свічу 
За межі схилу.

І це тому я, мов у сні,
Пішла серединою вулиць,
І очі зустрічні, ясні,
Не глянули, а розчахнулись!

Та я минала всі вогні,
Мов світло не своєї брами,
Бо чула: ждане довгі дні
Вже йде з безсмертними дарами.