Безцінний товар

Одного дня з порту Яфа вийшов у море корабель. Пливли на ньому купці, які купили товари в Землі Ізраїльській та їхали торгувати ними в заморські країни. Трюми корабля були доверху завантажені скринями із золотом, сріблом, прикрасами і коштовним камінням, зачиненими на сім надійних замків, глеками з оливковою олією з Галілеї, рулонами строкатих тканин і всяким іншим крамом.

Багато днів плив корабель, і купці, як це часто буває в далекій дорозі, сиділи на палубі і розмовляли між собою. Кожен з них нахвалював свій товар і хвалився, як він розбагатіє, коли продасть його.

– Моя оливкова олія відбірна, найкращої якості, – сказав один, – я продам її і сильно примножу своє багатство.

– А я везу цілющі фрукти до царського столу, – повідомив другий. – Щойно я розвантажу бочки з фруктами в царському палаці, цар негайно накаже заповнити ці бочки золотом, і я стану великим багачем.

А третій сказав:

– Що таке оливкова олія і фрукти в порівнянні з моїм коштовним камінням? Царська дочка купить їх до весілля, і я відразу стану неймовірно багатим.

Так купці розхвалювали один перед одним свій товар. А в цей час на палубі сидів ще один чоловік. Він не брав участь у розмовах купців, а весь час зосереджено читав книгу. На ньому були простий одяг і поношене взуття. Після того, як купці вичерпали свої оповідання про поїздки, товари та оборудки, вони звернулися до цього чоловіка і сказали йому:

– Тільки ти один не розповів нам, що ти купив і чим збираєшся торгувати.

Нічого не відповів їм цей чоловік, тому що був поглиблений у своє заняття. Але купці не відставали від нього, і коли вони все ж ублагали його поговорити, він сказав:

– І в мене є товар, і я їду із Землі Ізраїльської в заморські країни.

– А який у тебе товар?

Цього він їм не захотів сказати. Стали купці шукати товар цього чоловіка, обшукали весь корабель, але нічого не знайшли.

– Обманюєш ти, – сказали вони йому, – немає в тебе ніякого товару.

– Є, – заперечив він їм з посмішкою, – я не можу вам сказати, що це, але запевняю вас, що товар у мене хороший, корисний і дорогий, дорожче за всі ваші товари разом узяті.

– Якби в тебе були такі скарби, ти б купив собі новий одяг, – насміхалися купці, – і не купець ти зовсім, а просто убогий обманщик.

Так вони сміялися над цим мандрівником, і тут раптом до корабля наблизилося піратське судно. Пірати підійнялися на корабель і захопили всі дорогі товари: ящики і скрині, прикраси, срібло і золото, глеки з олією, фрукти – усе, усе забрали пірати. Навіть дороге взуття і одяг купців забрали із собою. Навантажили всі на своє судно і швидко попливли з цього місця. Залишилися купці роздягнені, босі і без товару.

Коли корабель приплив у порт, купці зійшли на берег сумні та убогі. Вони стояли на вулиці і не знали, що їм робити далі. Не було в них ні товару на продаж, ні одягу, ні взуття; не було навіть грошей, щоб купити трохи поїсти, і попити, і заплатити за нічліг. Що робити? Так стояли вони на вулиці зніяковілі і розгублені.

А той чоловік, що плив з ними, виявився насправді великим ученим із Землі Ізраїльської. Ледве він зійшов з корабля, його негайно зустріли з великими почестями жителі міста, які вже чекали на нього. І відразу ж повели його показувати, де він житиме, поки перебуватимете в їхньому місті. Вони йшли шумною юрбою – цей учений посередині, а справа і зліва від нього супроводжуючі, які віддавали йому всілякі почесті. І коли цей мудрець йшов так вулицею, його побачили купці, які втратили всі свої багатства, побачили великі почесті, які йому віддавали, і зрозуміли, що перед ними велика людина.

– Послухай, добродію, – звернулися вони до нього, – розкажи жителям цього міста, що з нами сталося. Можливо, вони дадуть нам щось поїсти, і попити, і місце для нічлігу?

– Ви зможете допомогти нещасним переночувати? – запитав мудрець супроводжуючих.

– Звичайно, якщо ти просиш, – відповіли жителі міста. – Твоє прохання для нас закон.

– Велике дякую тобі, – стали дякувати нещасні купці.

– Не мені ви повинні дякувати, – сказав їм вчений чоловік, – а моєму товару. Адже я казав вам, що мій товар кращий і дорожчий за всі ваші товари разом узяті. Знання – ось моє багатство. Ті знання, які я віз у своїй голові, ніхто не міг їх у мене вкрасти. На честь цього товару – знань моїх, які я здобув, – така зустріч і всі почесті. Не заради мене, а заради ученості моєї. – Так сказав їм мудрець і розпрощався з ними з миром.