Чому риба мовчить

Сиділа лисиця на березі й заки­дала у воду вудочку. Сиділа, сиділа, а риба не клює. Яку вже тільки при­наду не підсипала, що тільки на га­чок не чіпляла:шматок курятини,гусятини, зайчатини,— не клює риба, та й годі.

Сиділа лисиця на березі, а ри­ба — коло берега в очереті, і хоч би тобі що.
«Заманюй, заманюй,— думає,— хоч ти хитра, але й я не така вже дурна».

Довго дивилася лисиця на поплавець, а риба на лисицю. І нарешті не втерпіла водяна красуня. Вирішила покепкувати з лісового рибалки. Тільки роззявила рот, щоб крикнути: «Гей, ти, опудало горохове!» — як вода ринула їй у рот, і риба захлинулася. Вдарила хвостом об воду й забилася коло самісінького берега.

Лисиця пожбурила вудочку — і до риби. Добре, що берег був крутий, лисиця одягнута в дорогу шубку, а то б стрибнула у воду й спіймала рибу, як мовиться, голими руками.

Потому риба більше не намагалася говорити у воді: лисиці боялася.