Два малюки

Зустрілися два малюки. Один бурий, другий білий.

— Чи можу знати, з ким маю приємність розмовляти? — спитав бурий малюк.

— Дуже радий познайомитись. Я — ведмідь.

— Ведмідь? Ха-ха-ха! Вибачте, що сміюсь!

Але якщо ви ведмідь, то хто ж тоді я?

— Простіть, не знаю! — відповів спокійно білий.

— Власне, я — ведмідь! — рішуче заявив бурий.

— Ах, не жартуйте! Якщо б ви були ведмедем, то мали б такий білий кожух, як оце в мене.

— Що ви таке розказуєте! Відколи то ведмеді мають білі кожухи?

— Від початку світу! Знайте і запам’ятайте!

— Вибачте, відколи світ світом, ми, ведмеді, маємо бурий кожух. Але дозвольте спитати ще: чи любите ви мед?

— Мед? А що ж це таке?

— Ось як! Кажете, що ви ведмідь, а не знаєте меду! Усі ведмеді люблять мед — це ж найкраща їжа!

— Нічого подібного! Ми, ведмеді, їмо найрадше тюленів.

— Тюленів? А що це таке? — здивувався і собі бурий ведмідь.

— І ви кажете, що ви ведмідь? Соромтеся!

Кожен порядний ведмідь їсть найрадше тюленів й носить білий кожух.

Довго ще сперечалися два малюки. Може навіть і бійку зчинили б, але надлетіла пані сова і витовкмачила їм, що обидва вони — ведмеді.

— Дивне диво, адже кожен з нас зовсім інший, — муркотіли ведмедики і з сумнівом крутили головами.