Гойда, гойда-да

Коли вітер зриває з кленів сухенькі крилатки, які перезимували свою першу зиму, вони починають кругосвітню подорож — тріпочуть крильцями, пурхають між дерев, бавляться одне з одним, висріблюються проти сонця й витівають що хоч. Тоді й на землі крилато, і в небі.

Крилатки оті всяк по-своєму називає. Тато зве їх кленовими рибками, мама — вітровими сережками. Катруся каже на них — вертольотики. Вона б казала й по-маминому й по-татовому, та дуже хочеться політати. Славко — на літаку, а Катруся — на вертольотику. Якби лиш попасти на одного такого вертольотика! А їх оно скільки — не двоє, не семеро, а цілісінький хор. Вихитуються над головою та ще й наспівують:

Гойда — ой!
Гойда — ах!
Ти — як птах,
і я — мов птах!
Ми побачимо здаля,
чи хороша в нас земля,
де є гори, де вода!
Гойда, гойда-да!

— Оце так гойдалка! — дивується Катруся. — На ній і голова не закрутиться.

Дівчинка бігає від одного вертольотика до другого, а кожен виводить їй оту грайливу пісеньку.

— Поки ми не наліталися, будь з нами, дівчинко! — гукають згори вертольотики.

Катруся ніяк не може встежити, коли ж, коли ж вони налітаються і де будуть спатки?

— У землі, дівчинко, у землі, де перинка м’якіша, де водиця добріша!

Вертольотиків усе меншає й меншає.
“Мабуть, познаходили собі й перинку м’якішу, і водицю добрішу”, — міркує Катруся.
Виспляться гарненько і, гляди, вилізуть зі своїх перинок манюніми кленочками. Вилізуть, а ніхто не літає. Ні Славко, ні Катруся. Одно чхають і сміються, сміються і чхають. Бо на порі — Веселе Свято Тополиного Пуху.
Зажуряться манюні кленочки: хоч би швидше стати великими, як клен-тато і як клен-мама! Хоч би швидше зацвісти гарнюніми лялечками-китицями і зараз же одцвістися! Хоч би швидше почати своє свято — Літання.

Літати! Пурхати! Кружеляти! Одне слово, вертольотити. І, звичайно ж, співати!
Катруся чує, як по ніжних стовбурцях на різні лади й голоси тече їхня улюблена пісенька:

Гойда — ой!
Гойда — ах!
Ти — як птах,
і я — мов птах!
Ми побачимо здаля,
чи хороша в нас земля,
де є гори, де вода!
Гойда, гойда-да!