Кажан, Терен і Чайка
Годованець Микита Павлович
Кажан грошви напозичав
І торгувать почав.
А Терен-честолюб не думає відстати —
Костюмами узявся торгувати.
І Чайка заходилась увесь світ
Прикрашувать у камінь-самоцвіт…
Якось компанія в чужі краї плила,
Та Бог Нептун струснув морську природу,
І вся комерція пішла
В бурхливу воду.
І сталось диво з див:
Лишились торговці, в чім Бог родив.
З тих пір журлива Чайка рибу виловляла,
Віддати камінці коштовні умовляла.
Став Терен при шляху, як вартовий,
До кожного чіплявсь, як той проходив мимо:
— Чи на тобі не мій костюм новий? —
І в тіло урізався колючками злими.
Кажан, щоб не зловили багачі,
Щоб не віддали боржника до суду,
В печері заховавсь від люду
І вилітав лише вночі…
Отак дурні зажили інцидента —
В Нептуна не взяли патента,
Хотіли на дурничку торгувать,
А Бог як Бог, не любить жартувать!
За роком рік біжить, за віком вік минає,
А в торговців ніяких змін в житті немає.