Хрін і Морква

З городу овоч принесли у хату —
Веселу Моркву й Хрін сумний.
— Чого б то, — каже Морква, — сумувати?
Над усіма ти будеш старшувати,
Ти поміж нами головний,
Тебе усі боялись досі:
На лоб аж піт впаде рясний,
Як свердликом закрутиш в носі.
— Ех, Морковко! Сумую недарма:
Гризе мене печаль німа! —
Хрін одмовляє сумовито, —
Щоб я не бив у ніс сердито,
Підлив смачних майстри
(хитренькі, обережні, лихо їх бери!)
До хріну цукру додають
І ллють
Туди
Води.

Сатирики! Цю чарку п’ю до вас:
Із хріну негодящий квас!
Хай з хріну вашого, ще більш ніж досі,
Рясний б’є піт і свердлом крутить в носі!