Кінь, Кабан і Мисливець

Жив Дикий Кінь у лузі на роздоллі.
Шовкову їв траву, пив воду з джерела,
Благословляв своє життя на волі,
Не знав, яка біда на нього стерегла:
Занадився Кабан ікластий,
Не воду пить, не трави пасти, —
Потопче випаси, Коню на зло,
Покаламутить джерело,
Ще й ікла наставля сердито,
А Кінь мовчи, бо будеш битий.
Мисливець хитрий так сказав Коню:
— А хочеш, Кабана назавжди відманю?
Ти будеш гарно пити-їсти,
Забувши про біду,
Але дозволь на себе сісти,
Закласти в рот узду.
Навік подружимо з тобою… —
Палаючи ненавистю й злобою,
Погодивсь Кінь: — Сідай!
Знущатись ворогу не дай! —
Мисливець Кабана убив,
Коня навік рабом зробив.

Засліплене чуття
Так продає свободу і життя.