Король і його боржник

Одного разу Петро, учень Ісуса, запитав його: «Учителю, скільки разів треба прощати тому, хто мене скривдив? Достатньо сім разів?»

«Ні! – відповів Ісус. – Ти повинен прощати набагато більше разів. Насправді, треба бути завжди готовим забувати провину і кривду».

По цих словах Ісус розказав учням таку притчу:

«Був раз Король, він мав чимало службовців, що стягали податки і доглядали королівську скарбницю.
Якось король подумав, що треба б переконатись, чи головний касир є чесною людиною. Він покликав трьох найбільш довірених людей і повелів їм провірити усі рахунки і документи.

В часі перевірки виявилось, що грошеві записи були неточні, і, навіть, неправдиві, і тому в касі бракувало десять тисяч золотих.

Король відіслав своїх воїнів покликати касира. Коли він прийшов, король показав йому книги з числами і запитав, що сталося, й що він вчинив з десятьма тисячами золотих.

«Ваша Величносте, – промимрив скарбник. – Я зробив велику помилку».

«Так,- закричав король, – ти мусиш заплатити за це. Можеш мені віддати негайно десять тисяч золотих?»

«Ні, Ваша Величносте, не можу, – відповів скарбник.

«В такому випадку, – сказав Король, – даю наказ, щоб усе твоє майно продано разом з твоєю дружиною і дітьми на сплату твого боргу».

Скарбник впав на коліна перед королем і благав його: «Пане, майте милосердя і терпеливість, молю Вас. Дайте мені трохи часу, і я сплачу Вам усе, до цента. Не забувайте моєї відданої служби впродовж довгих років. Змилуйтеся наді мною, моєю дружиною і дітьми!”

Скарбник благав милосердя і просив так довго, поки король, добрий і справедливий чоловік, не простив йому провини. Щобільш, пам’ятаючи його довгу і вірну службу, подарував йому цей великий борг і звільнив його з в’язниці.

Врадуваний своїм великим щастям, скарбник зігнувся до землі в поклоні і подякував королеві за його ласкавість. Залишаючи королівську палату, він побачив чоловіка, що йшов йому назустріч.

Скарбник вхопив його за горло і закричав: «Ти винен мені п’ять золотих. Плати негайно, інакше підеш до в’язниці!» Чоловік упав на коліна і благав скарбника, щоб йому зачекав. «Будьте милосердні і терпеливі, – він благав, – я заплачу все, до останнього цента!»

«Ні! – гукав скарбник. – Мусиш заплатити негайно!» А далі він покликав воїнів і велів їм взяти чоловіка до в’язниці і тримати там до тієї пори, поки не сплатить всього боргу.

Коли люди побачили поведінку скарбника, негайно пішли до короля і розповіли йому про все. Король дуже розсердився і повелів привести скарбника до нього.

«Чи це правда, – закричав король, що незабаром, як я подарував тобі десять тисяч золотих, ти вкинув до в’язниці чоловіка, що не віддав тобі своєчасно п’ять золотих?» Скарбник зі стидом похилив свою голову. Він усвідомив собі свою нелюдяність і брак милосердя.

«Я співчував тобі і подарував тобі великий твій борг, – сказав король. Але ти не подарував цьому чоловікові навіть малого боргу. Тепер иди ти до в’язниці до тієї пори, поки не сплатиш мені усе, до цента!»»

Скінчивши розповідь, Ісус сказав Петрові: «Господь Бог вас усіх судитиме так, якщо не прощатимете один одному з глибини ваших сердець!»

Євангеліст Матей, 18, (21-35)