Котяча депеша

У двох Мишей скучна пора.
Як нічого робить, — працюють язиками.
Взяли на зуб знайомого Щура:
— У склепі діло мав з книжками —
Видзвонював голодними кишками,
Стирчав лиш хвіст та вуха,
А зараз, бач, який мазуха!?
То був худяк, не вартий слова,
А зараз як розцвів:
Гладкий і шерсть шовкова…
— Хіба не знаєш — подругу завів!
Вона на керівній посаді —
Працює в дитсадку на складі.
І хоч пайки дитячі тоншають щодня,
Так товщають Щури. Щоніч гульня…—
Аж зверху каже Мишам Кіт
(Він в дитсадку мав ласку):
— Вам Щур передавав привіт.
Потрапив з подругою в пастку,
Попрямували на той світ,
Він радив щасно жить-гуляти,
Та на чуже роти не роззявляти…—
Шугнули Миші у гніздо своє:
— Чи бач? Яку депешу Мишам подає?
А молочко… чи в…
Він п’є?

1966