Лев, Лисиця і Олень
Годованець Микита Павлович
Постарівсь Лев, збезсилів і змарнів.
Не ждав собі таких голодних днів.
— Лисичко! — подругу зове. –
Тут близько Олень десь живе.
Піди кивни-моргни,
До мене замани! —
Лише гіллястий ріг
Просунув Олень за поріг,
Лев кинувся на нього скільки духу.
Та Олень втік, позбувшись вуха.
Лисиця ззаду
Дає пораду:
— Вернися! Лев тебе хотів обнять,
А ти — тікать.
Ти знаєш? Лев тобі лишити хоче владу.
«Аж ось, – подумав Олень, — заживу!
Шовкову їстиму траву!»
Вернувсь.. Ніхто не бачив,
Де дівся Олень. Зник.
Кістки опівночі гарячі
Виносила Лисиця на смітник.
Буває: Оленів таких частенько досить
З кістками на смітник історія виносить.