Лютий сьогодні – не лютий, а плаче
Пантюк Сергій Дмитрович
Лютий сьогодні – не лютий, а плаче,
Я б обійняв його плечі тремкі
І так би промовив: – А знаєш, козаче,
Ти не самотній – ми всі тут такі.
Тут на Майдані – землі середина,
Жоден, хто поруч, не знає назад.
Глянеш здалеку – ніби людина,
Трохи наблизишся – чиста сльоза.
