Мале, але… – Микита Годованець

Ховрах на розвідку синочка слав:
— Піди, малий, за річку подивиться —
Готова до коси пшениця?
Нам треба не ловити гав,
Бо взимку будуть на полиці зуби.
Мерщій, мерщій, синочку любий!..—
Аж син, задихавшись, біжить,
Немов осінній лист дрижить:
— Таж там немає перевозу!
Вода холодна, як з морозу.
Не дурень я пірнать в холодну воду,
А плавати не вчився зроду.—
Втішається татусь: — Мудрак від мудрака!
Зростеш, то зробиш честь родині.
А не було там Віслюка,
Щоб перевіз на спині?
— Ні, татку, Віслюка там не було.
На спинах на чужих кататись хочу
І на дурному їхати охочий.
А щось таке страшне прийшло
І підставляє спину:
«Сідай на колюки, в одну хвилину
Перевезу за річку на той бік!»
Я — задки, задки, ледве втік.
Непевні то дядьки,
Що мають колюки.
Найкраще діло — Віслюки!

Мале,
Але…

1961