Мудра порада

Равлик каже до сови
Із високої трави:
– Мудра тітонько сова,
В тебе світла голова,
Якщо можеш – поможи,
Що робити, підкажи.
Власний дім я звожу зрання,
Але виникло питання:
Де і як його звести?
Дай мені пораду ти.
–Це, – промовила сова,–
Так не вирішиш, раз-два…
Щоб ти міг щасливо жити,
Треба мозок посушити.
Дім поставиш на землі,
Будуть лізти муравлі.
Що на очі попаде,
Ця орава покраде.
Побудуєш під землею,
Станеш сліпнути від глею.
А на стовбурі чи кроні
Всі будинки безборонні.
Хочеш вір, а хочеш – ні,
Дім найкращий на спині.
Де не ступиш, не підеш,
Він піде з тобою теж.
Стіл і ліжко – все під боком,
Дощ не змочить ненароком.
Не страшні гроза і злива.
Дім з тобою – диво з дива!
Суне вовк чи дикі свині,
Ти за мить уже в хатині.
„Клац” легесенько ключем –
І смієшся із нікчем.

Равлик плеснув у долоні
І сказав у тому ж тоні:
– Щиро вдячний, тітко мила,
Розум – то велика сила!
Із будинком на спині
Я не матиму вірні.
Років двісті проживу,
Обійду усю траву.