Мишеня Тім не хоче ділитися

Який чудовий замок з піску збудувало мишеня Тім. У нього на подвір’ї велика пісочниця. Тім часто приходить туди з лопаткою та відерком. Він любить будувати дороги для іграшкових машинок, робити будиночки та навіть цілі замки. Сьогодні замок у нього вийшов особливо гарний! З баштами, з вікнами, навіть з прапором!

– Залишилось зробити дорогу до замку.

Тут до Тіма підходить мама. З нею Лілі – молодша сестричка Тіма.

– Який гарний замок! – Захоплюється мама.

Лілі бере лопатку. Вона теж хоче бавитись у піску.

– Віддай! Вона моя! – одразу кричить Тім.

– Твоя. Твоя, – каже мама. – Але ж ти добре мишеня і даси Лілі трошки пограти з твоєю лопаткою.

– Не дам! Моя лопатка! – волає Тім. Він хапається за лопатку, яку тримає Лілі і тягне.. тягне.

Раптом Тім випустив лопатку – Лілі упала просто на замок. Лілі не забилася, але замок … Ой, від нього нічого не залишилося.

– А-а-а-а! – Тім навіть заплакав від образи.

Лілі теж плаче.

А мама розсердилася.

– Бачиш, Тіме, що буває, коли ти жадібничаєш! Тобі ж гірше виходить!

На наступний день Тім пішов у дитячий садок.

Всі діти граються разом, а Тім один. Він зібрав усі свої улюблені іграшки і нікому не дає.

Одному бавитися не дуже цікаво, але й ділитися Тімові не хочеться.

– Іграшки мої! – бурчить собі під ніс.

Взагалі це неправда. У дитячому садку іграшки спільні. Усі діти можуть із ними грати.

А вже вдома до своїх власних іграшок Тім нікому не дозволяє торкатися! Сестрмчка Лілі із заздрістю дивиться на кубики та літачок. Вона б хотіла з ними пограти, але навіть питати боїться.

Сьогодні Тім йде в гості до Бенні. Він зібрав усі іграшки у наплічник.

Сподіваюся, Бенні не випрошуватиме їх, –  пережива’ Тім. Ділитись він не збирається. Просто боїться залишити іграшки вдома. –  Лілі напевно їх візьме, поки мене не буде! –  думає Тім.

–  Хочеш, пограємось потягом? – пропонує Бенні.

Він має велику залізницю, якою їздять два потяги.

Мишеня Тім вражений. Нічого собі! Бенні пропонує йому бавитися такою чудовою залізницею. Та ще й віддав Тімові найкращий потяг, який йому тільки нещодавно подарували на день народження. А собі взяв старий.

Якби в мене була така залізниця, я б нікому не дозволив з нею бавитися, –  думає мишеня.

Мама Бенні принесла малюкам по шматочку торта. Вона сама його спекла, і який це смачний торт! Тім миттю проковтнув свій шматочок.

– Хочеш, я дам тобі ще й свій? – Запитує Бенні.

Мишеня Тім не може відмовитися. Він з’їдає і другий шматок. А сам думає: Бенні дивний. Я б свій шматок не віддав.

Ось і вечір. Мишеняті Тіму час додому. Він збирає свої іграшки до наплічника і раптом бачить жовтенький екскаватор.

– Гарний! – думає Тім. А в мене такого немає!

Мишеня Тім і сам не розуміє, як так вийшло, але він засунув чужий екскаватор у свій наплічник.

Уявляєш? Вкрав іграшку у свого друга!

Звичайно ж, мама одразу помітила у Тіма чужу іграшку і дуже, дуже розгнівалася.

– Ну уяви, як би тобі було, як би хтось забрав твої іграшки? Ти вчинив дуже погано!

Тім і сам розуміє. Йому страшно соромно А коли він згадує, як Бенні з ним усім ділився –  і з залізницею дав пограти, і свій шматочок торта віддав… тут Тіму стає так гірко, що хочеться замружитися і зникнути.

– Я поверну, –  бурмотить Тім, – завтра …

–  Ні, краще прямо зараз, –  каже мама.

Мишеня Тім йде до Бенні. Він знає, що треба віддати екскаватор і перепросити, тому всю дорогу він повторює слова вибачення. Сказати їх дуже важко.

Ось і будинок Бенні. Тім простягає другу жовтий екскаватор. Йому хочеться крізь землю провалитися.

Бенні посміхається від вуха до вуха.

– Як чудово, що ти його приніс! А я думав, куди ж він подівся.

– Це я –  зізнається Тім. – Я його взяв, він дуже мені сподобався….Але я більше ніколи – ніколи не братиму чуже! Вибач мені Бенні.

Тім мало не плаче. Напевно, Бенні більше не захоче з ним дружити.

–  Знаєш, Тіме, –  каже Бенні, –  якщо він так тобі подобається, давай грати ним по черзі –  кілька днів ти, кілька днів я. Або хочеш, давай усіма іграшками ділитися. Тоді вийде, так ніби у нас багато іграшок. Давай?

–  Давай, – каже мишеня Тім.

Тепер у дитячому садку Тім більше не сидить один із іграшками – він грає разом із усіма.

Він зрозумів, як добре ділитися. І друзів у нього тепер багато.

І навіть сестричці він дає пограти з літачком, хоча все одно турбується: раптом зламає, вона все ж така  маленька.