Мишеня Тім не хоче їсти

Зимовий вечір. На вулиці хуртовина. Мишеня Тім стоїть біля вікна зі своїм іграшковим ведмедиком.

– О-о-го-го! Скільки снігу! – радіє Тім. – Зранку зліпимо великого сніговика і кататимемося з гірки, так Тедді?

– Ті-і-іме! – гукає мама. Мий лапки і сідай за стіл.

Мама пов’язала Тімові слинявчик, і Тедді теж. Вони разом вечерятимуть.

– Дивись, я приготувала сьогодні щось дуже смачне, – каже мама і наливає йому повну тарілку морквяного супу.

Але Тім не хоче їсти. Краще сидіти біля вікна і дивитися, як кружляють сніжинки.

– Я не буду! Їсти не цікаво! – бубонить Тім і складає лапки на грудях.

– Що ти, Тім! Це ж твій улюблений. Морквяний суп! – Умовляє його мама.

-Не хочу! Я розлюбив моркву! У неї несмачний колір! – ниє Тім. Голос у нього тремтить, дві сльозинки скочуються по щоках.

-Треба їсти, Тім. Інакше в тебе не буде сил, ти не зможеш бавитися та гуляти.

– Ну і нехай! – бурчить Тім. – Мені все одно!

– Може, ти хочеш сиру? – пропонує мама.

– Ні! Сир я теж не люблю!

Це не правда. Всі мишенята люблять сир і Тім його просто обожнює, але зараз йому здається, що він взагалі нічого не любить: ні моркву, ні сир, ні пшеничні зернятка.

Він встає зі стільця і йде у свою кімнату, тягнучи за собою ведмедика.

– Цукерки! Ось що я їстиму! – Заявляє мишеня. – Цукерки їсти цікаво!

Але ти не можеш їсти лише одні цукерки! – зауважує мама. – Від цукерок псуються зуби.

– Ну і нехай!

Тук-тук-тук!

Що це! Хтось стукає у вікно. Хто б це міг бути?

-Гей господарі! Відчиніть будь ласка! Мені дуже холодно!

Тім з подивом розглядає коника – стрибунця за вікном, а мама вже пішла відчиняти.

– Вибачте, я страшенно змерз, втомився і зголоднів. Чи немає у вас ложечки гарячого супу або скоринки сиру? – Запитує коник.

– Звичайно є! Щоправда деякі мишенята запевняють, що у морквяного супу несмачний колір, а сир взагалі гидкий. – Мама коситься на мишеня, і Тім червоніє.

Мама начерпала конику суп і дала хліба із сиром.

– Ой, як смачно! Це вам не цукерки! А то я зранку тільки цукерки і їв, – скаржиться коник.

Тім дивується Невже мамин суп смачніший за цукерки?

А гість так швидко орудує ложкою і так прицмокує, що Тім починає шкодувати, що відмовився від супу. – Даремно ти не їж суп, – каже коник мишенятко. – Я не їв весь день – навіть співати не можу. А мені на концерт! – На концерт? – здивувався Тім.

– Так! Я повинен співати у вашому у місті сьогодні ввечері. І ось я  зранку зібрався, а снідати не став.

Вирішив що не хочу. Взяв із собою цукерки і пішов. Тільки на цукерках довго не протягнеш. Замерз жахливо. Коли голодний, завжди холодніше. Я сто разів пошкодував, що не поїв. Добре, що ви нагодували мене.

– А ви нам заспіваєте? – Запитує мишеня.

– Тепер запросто!

І коник заспівав їм пісню про мишенят, які люблять сир та моркву і ростуть великими та сильними.

Потім коник подякував їм, попрощався і пішов.

– Можна мені трохи супу? – попросило мишеня.

У нього раптом прокинувся апетит.

– Звісно, любий!

Тім швидко з’їв усе  до останньої крихти, і задоволений облизав вусики.

– Ну, що наївся, мій маленький? Все з’їв? – каже мама і обіймає Тіма.

– Це я навмисне поїв, щоб завтра в мене були сили зліпити сніговика і покататися з гірки.

Я Тедді обіцяв! Ми ще й поснідаємо добре, і точно не змерзнемо! – Заявляє Тім, і мама посміхається.