Новий завіт (Частина Перша)

53. Марія і Гавриїл

Євангеліє від Луки 1

Дуже давно, понад дві тисячі років тому, жила одна дівчина, Марія. Бог вирішив доручити їй дуже важливу справу. Жила Марія в Ізраїлі, в маленькому місті Назарет. Вона мала одружитися з чоловіком на ім’я Йосиф. Після весілля вони планували жити разом в маленькому будиночку, який збудував Йосиф.

Одного дня, коли Марія була вдома, раптом у дуже яскравому світлі з’явився перед нею Божий ангел – Гавриїл. Він промовив до Марії: «Маріє, ти – найщасливіша серед усіх жінок! Не бійся! Це Бог мене послав до тебе. Я прийшов сказати, що ти станеш матір’ю Божого Сина, Який врятує світ. І ти даси Йому ім’я Ісус».

Та Марії важко було зрозуміти те, про що говорив ангел, і вона спитала: «Як це станеться? Я ж не маю чоловіка, то як я можу народити дитину?» Ангел відповів: «Святий Дух зійде на тебе, і дитя, яке народиться, буде святим Божим Сином. Бо немає нічого неможливого для Бога, Маріє».

Марія раділа, що народить дитинку. Та водночас вона журилася, що скаже на це Йосиф. Чи повірить у те, що сказав їй ангел Гавриїл? Але Бог про все подбав. Коли Йосиф спав, уві сні йому з’явився ангел Гавриїл. Він сказав йому про те, що дитинка, яку народить Марія, – від Святого Духа. І нехай Йосиф одружиться з Марією і стане батьком для її дитини.

Тож Йосиф послухав Бога й невдовзі одружився з Марією.

54. Ісус народжується у Вифлеємі
Євангеліє від Луки 2

Ось настав час дитині народитися. Та Марія і Йосиф змушені були, за наказом римського імператора, вирушити до міста Вифлеєм. А це понад двісті кілометрів від їхнього дому в Назареті! Цей римський імператор хотів знати, скільки людей живе в його царстві, тож мав їх усіх переписати. Це була важка і довга подорож, особливо для Марії.

Коли Марія та Йосиф прибули у Вифлеєм, вони були втомлені і голодні. Йосиф шукав місце, де б їм зупинитися, проте пошуки були марними. Ніхто у місті не мав вільної для них кімнати. Тож Марія і Йосиф зупинилися у стаєнці, де господарі тримали свійських тварин. Там було холодно і темно.

Коли Марія народила Ісуса, у Вифлеємі була темна і тиха ніч. Ісус був таким маленьким і безпорадним, як і кожне новонароджене немовля. Марія обійняла Його, загорнула в пелени і поклала в ясла. Ось так народився Божий Син: не в пишному палаці, а в темній ста­єнці. І ніхто у Вифлеємі, крім Марії і Йосифа, не знав, що цієї ночі народився Божий Син.

55. Пастухи
Євангеліє від Луки 2

У полі, неподалік від Вифлеєма, вночі пастухи стерегли своїх овець. Раптом вони побачили на нічному небі яскраве світло. Аж ось з’явився Божий ангел і промовив до пастухів: «Я приніс вам радісну звістку: сьогодні у Вифлеємі народилася незвичайна дитина. Ідіть і знайдете сповите немовля, яке лежить у яслах». Раптом з’явилося багато ангелів, і співали вони дивовижну пісню: «Слава Богові на небесах! Мир на землі усім, бо їх любить Бог!»

Коли ангели піднялися на небо, пастухи одразу ж поспішили у Вифлеєм і знайшли Марію, Йосифа та немовля. Вони дивилися на Ісуса і розповідали про те, що почули від ангелів про це дитя – Божого Сина. Вони дякували Богові за це незвичайне немовля. А Марія, слухаючи пастухів, дивувалася їхній розповіді. Вона роздумувала над їхніми словами і зберегла їх у своєму серці.

56. Мудреці
Євангеліє від Матвія 2

Далеко, десь на Сході, жили мудреці. Вони прочитали дуже багато книжок і любили вночі спостерігати за зорями. Й ось однієї ночі вони побачили на небі нову зірку.

Один із мудреців сказав: «Ця нова зірка означає, що в Юдеї народився цар. Підімо в Ізраїль і знайдімо нового царя».

Вони взяли своїх верблюдів, приготували подарунки і вирушили в далеку подорож на Захід, в Ізраїль. Мудреці прибули в Єрусалим. Зустрівшись у палаці з царем Іродом, вони сказали йому: «Ми знаємо, що в Ізраїлі народився новий цар, бо ми бачили його зорю. Ми прийшли, щоб поклонитися йому і вручити від нас подарунки».

Цар Ірод відповів їм: «Я не знаю, де народився новий цар. Але коли ви знайдете його, то дайте мені знати, щоб і я пішов і вклонився йому». Та Ірод говорив неправду. Він не хотів вшанувати нового царя. Він хотів убити Ісуса, бо був заздрісним і не хотів миритися з тим, що ще хтось може називатися царем його країни.

Мудреці пообіцяли Іродові, що коли знайдуть нового царя, то повернуться до нього і розкажуть йому про все. Мудреці прибули у Вифлеєм і там знайшли Йосифа, Марію та маленького Ісуса. Вони впали перед Ісусом на коліна, поклонились Йому й поклали перед Ним коштовні подарунки. Це були особливі подарунки, їх вручали царям: золото, ладан і миро.

А вночі, коли мудреці поснули, ангел уві сні застеріг їх, аби не йшли до Ірода і не розповідали, де вони знайшли Ісуса. Тож мудреці поверталися до свого краю іншою дорогою. Цар Ірод дуже розлютився, довідавшись, що мудреці оминули Єрусалим. Він наказав своїм воїнам: «Ідіть у Вифлеем і повбивайте в місті усіх маленьких дітей».

Але воїни не знайшли Ісуса у Вифлеємі. Бо ангел попередив уві сні Йосифа про наміри Ірода: «Йосифе, вставай і тікай зі своєю сім’єю до Єгипту. Там ви врятуєтеся від Ірода».

Тож серед ночі Йосиф з Марією і дитятком вирушили до Єгипту. Там вони жили, поки Ірод не помер. Тоді свята родина повернулась в Ізраїль і жила в Назареті. Там, у Назареті, Ісус зростав.

57. Ісус у храмі
Євангеліє від Луки 2:41-51

Коли Ісусові було дванадцять років, Марія і Йосиф взяли Його з собою в подорож до Єрусалима на свято Пасхи. Щороку в Єрусалим на це свято прибувало багато людей. Великі юрми людей йшли, співаючи пісні про те, що Бог зробив колись для Ізраїля. Подорож до Єрусалима на свято була чудовою.

У Єрусалимі люди заходили у храм, де відбувалося святкування Пасхи. Там вони молилися і співали багато пісень, прославляючи Бога. Ісусові подобалося бути в храмі зі Своїми родичами і друзями. Свято Пасхи тривало сім днів. Після святкування люди починали збиратися додому, до міст, з яких вони прибули. Йосиф і Марія теж почали збиратися у Назарет.

Коли вони покидали Єрусалим, Йосиф та Марія не бачили Ісуса. Та вони були переконані, що Він іде десь попереду зі Своїми друзями й вони згодом наздоженуть Його. Але минула ніч, а Марія і Йосиф так і не побачили Ісуса. Вони почали дуже хвилюватися і поспішили назад у Єрусалим шукати Його там.

Повернувшись в Єрусалим, Марія і Йосиф зайшли до храму. Там вони і побачили Ісуса. Він сидів серед священиків, слухав їх і задавав безліч питань. Священики були дуже здивовані, слухаючи такого мудрого хлопця. Він мав лише дванадцять років, а так багато знав про Бога! «Як таке можливе?» – думали вони.

Марія промовила до Ісуса: «Ми так хвилювалися, де Ти є. Ми шукали Тебе скрізь. Чому Ти залишився тут?» Але Ісус відповів їй: «Чому ви шукали Мене? Хіба ви не знаєте, що я маю бути тут, у домі Мого Батька?»

Ісус так сказав, бо знав, що Бог є Його справжнім Батьком. Проте Марія не розуміла добре тих слів. Незабаром Ісус разом з Йосифом і Марією покинули Єрусалим і пішли додому, в Назарет. У Назареті Ісус зростав слухняним і залишався там, поки став дорослим.

58. Іван Хреститель
Євангеліє від Марка 1:1-12

Іван Хреститель – так звали чоловіка, який жив далеко від міста, біля ріки Йордан. Іван був родичем Ісуса. Він звертався до людей і закликав їх каятися у своїх гріхах. Його одяг був з верблюжої шерсті, а підв’язаний він був широким шкіряним ременем. Іван ловив саранчу і їв її з диким медом.

«Поверніться до Бога і охрестіться! – говорив Іван, – бо Бог є близько. Скоро станеться щось неймовірне. Будьте готові. Божий посланець невдовзі буде тут».

Люди питали Івана: «Може, ти є тим, про кого написано у Біблії, що Він має прийти і врятувати нас? Може, ти – Месія?» Та Іван відповідав: «Ні, я не Месія. Я лише все готую для Його приходу».

Іван охрестив у Йордані багатьох людей. Хрещення – означає, що люди вирішили розпочати нове життя: бути чесними, добрими і намагатися більше не робити нічого злого іншим. Іван стояв у ріці Йордан і хрестив багатьох людей, які хотіли почати жити по-новому.

59. Хрещення Ісуса
Євангеліє від Марка 1:1-12

Одного дня на берег Йордану, де Іван хрестив людей, прийшов Ісус. Він підійшов до Івана і попросив, щоб той охрестив Його. Але Іван сказав: «Ісусе, Тобі не потрібно хреститися. Це Ти маєш хрестити мене».

Проте Ісус наполягав: «Я хочу, щоб ти хрестив Мене. Так має бути». Тож Іван охрестив Ісуса.

Коли після хрещення Ісус виходив з води, сталося щось неймовірне: наче ворота Небес відчинилися, і з небесної висоти промовив голос Бога: «Це є мій Син. Я Його дуже люблю». І Святий Дух у вигляді білого голуба спустився з неба на Ісуса.

Іван тоді сказав людям: «Він – Божий посланець. Він – той, про кого я вам говорив».

Після хрещення Ісус пішов у пустелю, щоб побути на самоті і молитися до Бога. Ісус перебував у пустелі дуже довго. Він молився і нічого не їв. Ісус знав, що Йому потрібна Божа сила, аби здійснити Своє важливе завдання на землі.

60. «Ідіть за Мною»
Євангеліє від Марка 1:16-20

Після хрещення Ісус почав навчати людей про Бога і Його Царство. Жив тоді Ісус біля великого озера, яке називали Галилейським морем. І ось одного дня, коли Він ішов берегом озера, побачив рибацькі човни і чоловіків, які були в них. Ці чоловіки – рибалки, вони мали великі сіті і ловили ними рибу.

Петро, Андрій, Іван і Яків – так звали цих рибалок. Саме вони стануть першими учнями Ісуса. Ісус покликав їх і сказав: «Ідіть за Мною. Я навчу вас, як ловити людей». Почувши слова Ісуса, вони одразу залишили човни, сіті і пішли за Ним.

Тепер Ісус мав чотирьох друзів. Вони називалися апостолами, тому що пішли за Ісусом, навчалися у Нього, а згодом навчатимуть інших людей Ісусової науки. Невдовзі Ісус зустрів інших чоловіків і також покликав їх іти за Ним. І так Він зібрав дванадцять учнів.

Ці дванадцять апостолів хотіли йти за Ісусом скрізь. Вони подорожували з Ним у різні місця Ізраїля – всюди, куди ходив Ісус упродовж наступних трьох років.

61. Весілля в Кані
Євангеліє від Івана 2:1-11

Ісуса і деяких Його учнів запросили на велике весілля у Кані. Матір Ісуса – Марію – також запросили. Це було справді велике святкування, на якому були прекрасні страви і вина; чудова музика і безліч пісень. Усі гості почувалися радісними і щасливими, святкуючи разом з молодими їхнє одруження.

Але під час святкування до Ісуса підійшла Марія і принесла недобрі новини: «У господарів не має більше вина, щоб подати гостям. Можеш їм допомогти?» Тоді Марія пішла до слуг і сказала їм зробити усе саме так, як скаже Ісус.

Стояло ж шість великих порожніх глеків. Ісус вказав на них слугам і попросив: «Наповніть ці порожні глеки водою». Вони зробили так, як звелів Ісус, і налили повні глеки води. «А тепер скуштуйте, зачерпніть і несіть частувати гостей» – сказав їм Ісус.

Слуги зачерпнули трохи води з глеків. Але це вже не була вода. Вона перетворилася у вино! В таке добре вино, яке тільки можна собі уявити. Усі гості на святкуванні визнали, що вони ще такого вина ніколи не пили.

Бог дав силу Ісусові перетворити воду у вино. Це було першим із багатьох чудес, які ще зробить Ісус. Ісус здійснить дуже багато чудес, щоб показати, що Він є справді Божим Сином.

62. «Не журіться завтрашнім днем»
Євангеліє від Матвія 6:25-34

Усі люди говорили про Ісуса. Їм подобалося слухати Ісуса, коли Він розповідав про Бога, і щораз більше людей ішли за Ним. Хто ж Він такий, що так мудро навчає? Одного разу Ісус навчав Своїх учнів на горі. Дуже скоро там зібрався натовп людей, які слухали Ісуса. Вони теж хотіли почути, що Він говорить.

Ісус казав: «Погляньте на пташок. Вони будують комори, щоб зберігати собі їжу? Ні, Бог їх годує. Не журіться тим, що ви не будете мати що їсти. Не журіться тим, що ви не будете мати у що одягнутись. Бог подбає про вас. Просіть Бога про їжу і про різні речі, які вам необхідні для життя і не турбуйтеся про завтрашній день. Просіть про те, чого потребуєте сьогодні.

Погляньте на квіти. Вони не журяться тим, у що їм одягнутись. Бог одягає їх у прекрасні і неймовірні барви. Ви ж для Бога є важливіші, ніж пташки. Ви є також важливіші, ніж усі квіти на землі. Бог піклується про пташок і про квіти. Він також завжди піклується і про вас!»

63. До Ісуса через покрівлю
Євангеліє від Марка 2:1-12

У кожному місті, куди заходив Ісус, Він оздоровлював людей. Незрячі знову бачили, глухі починали чути, а кульгаві могли тепер ходити. Скрізь, куди приходив Ісус, Він навчав про Бога. Якось Він навчав в одному домі в Капернаумі. Будинок був настільки заповнений людьми, що більше ніхто не міг пробратися всередину.

До цього будинку прийшли чотири чоловіки, несучи на ношах свого друга, який не міг сам ходити. Ці чоловіки знали, що Ісус може оздоровити їхнього хворого друга і той знову зможе ходити. Вони намагалися занести його всередину будинку, але через натовп не могли туди увійти. Та вони не відступали. Вони дуже хотіли принести свого друга до Ісуса.

І виникла у них одна ідея. Вони вибралися на покрівлю будинку й підняли туди свого немічного друга. Тоді зробили в покрівлі отвір – такий, щоб у нього могли поміститися ноші – й спустили свого друга в кімнату, саме перед Ісусом. Тепер усі в кімнаті дивилися на лежачого на ношах чоловіка.

Ісус був вражений, коли побачив скільки зусиль доклали чоловіки заради свого немічного друга. Він поглянув на лежачого і сказав: «Прощаються тобі твої гріхи». Але деякі люди, що були в цьому домі, розлютилися: «Лише Бог може прощати гріхи». Ісус відповів їм: «Ви не вірите в те, що Я маю владу прощати гріхи, чи не так? Гаразд, тоді звідки Я маю владу зробити так, щоб цей чоловік ходив?»

Тоді Ісус звернувся до чоловіка на ношах: «Встань! Візьми свої ноші і йди додому». Й одразу чоловік цей підвівся, взяв свої ноші і подався до виходу крізь натовп.

Усі були здивовані побаченим. Вони казали: «Ми ніколи ще такого не бачили».

64. Дві риби і п’ять хлібин
Євангеліє від Івана 6:1-14

Іншим разом Ісус та Його учні піднялися в гори, щоб провести трохи часу на самоті. Вони були далеко від міста, але люди, побачивши Ісуса, теж рушили за Ним у гори. Людей приходило все більше, і ось їх зібралося вже понад п’ять тисяч. Вони прийшли, щоб послухати навчання Ісуса і попросити, аби Він оздоровив недужих.

Ставало вже пізно і люди вже зголодніли. Тоді учні звернулися до Ісуса: «Скажи людям, нехай ідуть щось поїсти». Місце, де вони перебували було дуже віддаленим, і Ісус розумів, що голодним людям потрібно багато часу, аби добратися домів. Тоді Ісус сказав до учнів: «Дайте ви цим людям поїсти». Але учні відповіли: «Та ми не маємо ні їжі, ні грошей, щоб її купити».

Аж ось учні знайшли малого хлопця. Він мав із собою дві риби і п’ять хлібин. Вони привели його до Ісуса і сказали: «Ось цей хлопчина має трохи їжі, і це все, що ми знайшли. Але ж цього не вистачить для стількох людей». Ісус відповів: «Скажіть людям, нехай поділяться на групи і посідають на траві».

Ісус подивився на їжу. Спершу Він подякував за неї Богові, а тоді почав ламати на шматки хлібини і рибу й давати їх учням. «Роздайте, – сказав Ісус, – усе це людям».

Учні брали хліб та рибу і роздавали людям. Ісус давав учням все більше і більше хліба й риби. Кожен міг їсти стільки, скільки хотів. Невдовзі усі наситилися. Тоді учні зібрали дванадцять повних кошиків залишків.

У руках Ісуса дві риби і п’ять хлібин, які приніс хлопчина, того дня наситили понад п’ять тисяч людей. Ось яке диво вчинив Бог!