Павіан на царcтві
Годованець Микита Павлович
Хвостатий Павіан, покинувши гарем,
Намислив стати десь царем.
Шукав-никав, піднявши грізні брови,
І трон знайшов у глушині діброви.
Дочулись звірі: цар новий з’явивсь.
Всяк на царя б дививсь.
В володаря мороз по шкірі:
Хто зна, що мислять звірі?
А може, в них непевний дух
І пустять по землі з владики пух? —
Недовго думавши, цар прудко по гіллі
І притаївсь подальше від землі…
Сміються і великі і малі:
— Ви бачили таких от недоладних?
Лякаються своїх підвладних!