Перший сніг

Напевно, багато хто погодиться, що перші враження в житті, особливо якщо вони пов’язані з чимось дуже приємним а до того ще й загадковим, дарують незабутні відчуття хвилюючого відкриття. Для когось це перша самостійно прочитана захоплююча книга чи веселий похід з друзями, самий перший букет запашних квітів чи несміливе перше кохання… мало що.

Для Жужі таким неймовірним відкриттям став сніг. Здавалося б, ну що в ньому особливого? Сніг собі та й сніг. Але для неї, яка народилася наприкінці ранньої весни, він виявився неабиякою дивиною.

Майже все літо песик провів весело перекидаючись і стрибаючи по зеленій траві, з допитливістю спостерігаючи за стурбованими бджолами, які зосереджено збирали солодкий нектар. Ох, який же це був чудовий час! Пурхаючі різнобарвні метелики, трохи нахабні спритні горобчики, нескінченні веселі ігри з сином господині! А запахи… ах, які чудові запахи довкола – аж голова паморочиться!

Але, на жаль, літо промайнуло, немов зірка, що впала з нічного небосхилу, і настала трохи сумна осінь. Кудись поділися жваві коники-стрибунці, зів’яли пахучі квіти, а з дерев посипався золотавий дощ опадаючого листя. Змінилися запахи… хоч і ці нові, зізнатися, теж подобалися. Та й поганяти подвір’ям, з головою пірнаючи в купи сухого листя, було теж дуже цікаво та весело. Щоправда, коли з неба починало лити, доводилося сидіти в хаті й дивитися через вікно на сірі калюжі, що закипали бульбашками під дощем. Від цього видовища ставало так тужливо, що хотілося вити, але Жужа терпіла і мовчала, бо знала, що господарям це не подобається.

А сьогодні вранці її, як завжди, випустили на подвір’я. З життєрадісним гавканням песик вистрибнув за поріг і остовпів… Все навколо вкривав густий білий пух, напрочуд чомусь іскристий і холодний. Господарі казали, що нарешті настала зима і принесла перший сніг. Про сніг Жужа одразу здогадалася, що це і є той самий холодний білий пух, а ось зиму вона так і не знайшла, хоч оббігала все подвір’я, заглядаючи у кожен закуток.

“Напевно, принесла сніг, висипала і відразу пішла…” – вирішила Жужа, – “Тільки от цікаво, як же вона, ця сама зима змогла його стільки багато принести за один раз?!.”