Плакальниці і мамина доня
Годованець Микита Павлович
У багача Дочка в труну лягла,
То Плакальниць Матуся найняла
(Бач, багачі самі не плачуть!).
Найменша Доня все те бачить
І Плакальниць пита, наївне дитиня:
— Чого ви плачете, мої хороші?
Вона ж вам не рідня?
— Та не рідня. Нам платять гроші!
— Хіба? За гроші сльози пролились?
— На наші сльози, Доню, не дивись,
Бо дивного нема,
Коли нужда на тебе ніж вийма.
Он дивне в тім, що люди єсть,
Які купують сльози, совість, честь! —
А Дівчинка розсудлива була
(У Матінку пішла):
— А ви, мої хороші,
Так плачте… не за гроші!