Молодик
У воді весла
мив золоті.
Весла вимив,
сів на човен.
А той човен
діток повен.
Човен плавав
цілу ніч.
Сонце випливло
навстріч.…
На поляні
під сосною —
гарно-весело
весною.
Дві сороки
-білобокі
повпирали крила
в боки,
їм на скрипці
коник грає —
вниз і вгору
смик літає.
Чорний жук
з-під зелен листу
дме в трубу
у голосисту.
А дзвіночки голубенькі —
дзеньки-бреньки!…
На подвір’ї
зелен кущ.
Над кущем
літає хрущ.
Ми прибігли
до куща.
Над кущем
нема хруща.…
Джміль ромашці
щось на вухо
пошептав і — полетів…
Дикий мак
хотів послухать,
не розчув
— почервонів…
Жук-жученко
— сажотрус
— вгору крутить
чорний вус.
Підкрутив
і став питати:
— Де б це дзеркало
дістати?
Підліта
кмітлива муха
і дзенькоче біля вуха:
— Жуче-друже,
не журись,
а навколо
роздивись.
Глянь: мов дзеркало
— роса…—
Жук поглянув:
— …
Ланкова — метка бджола
— бджіл у поле привела.
Одні бджоли
підставляють
до квіток драбини,
інші бджоли
мед черпають
з квіту конюшини.
Жодна бджілка
не дармує
від самого ранку:
в спільну бочку
до садочку
носить мед у дзбанку.
— Бочку …
Вліз на пліт
гарбуз без рук
й зачепився
там за сук.
Це б йому
на землю сісти
та назад
не може злізти.…
Я несу
на кухню
кріп.
Кине мама
кріп
в окріп.
А до кропу
ще й петрушку,—
смачно варить
мама
юшку.…
Конюшину джміль косив,
будяком ступню пробив…
Як почула те бджола —
бинт у поле принесла.
Ногу вмить перев’язала,
подає сап’янці:
— Я ж казала…
я ж просила
взутися уранці!…
В теплий вирій
путь далека
пролягла у сизій млі…
А поранений лелека
залишився на землі.
Повертала з поля мати,
принесла його до хати.
Кожен вечір
ми сиділи
з ним обидва за столом.
Разом спали,
разом їли,
разом гралися з котом.…
Я сьогодні на човні
з мамою катався.
Я сьогодні на ставу
з дива дивувався.
Як погляну у вишінь
— хмари йдуть горою,
як погляну у глибінь
— хмари під водою…
А не вірите мені,
то спитайте мами,
що купаються хмарки…
Із садка
в осінню пору
поспішав їжак в комору.
Ніс їжак,
увесь зіпрілий,
стиглих яблук
кошик цілий.
Аж біжить
навпроти
друг:
— Я шукав тебе
навкруг!..
Біля саду на межі
їжаки присіли.
Довго друзі говорили
— кошик яблук з’їли…
З книги кіт не зводить ока.
Кішці просто з ним морока:
мусить бігати у льох
і ловить мишей за двох.
Кіт муркоче:
— Ну й цікаво!
Вкрала мишка в діда сало.
— Сторінки гортає кіт
— що там далі?
Як …
Під кущем у ступі вовк
на кулешу просо товк.
А вовчиця над коритом
просівала просо ситом.
Вовченятко біля тину
кличе одуда в гостину.
Одуд каже: — Ду-ду-ду!
Я до вовка не піду!…
Наш Івасик
по сніданку
сів на плоті
біля ганку.
— Цінь-цірінь!
гукає хлопчик,
а всі думають
— горобчик.…
Ніс Івасик у руці
різнобарвні олівці.
Біг Івась за дідом
слідом
і спіткнувся на толоці.
Дід до внука повертає:
— Що тут сталося?—
питає.
А Івасик посмутнілий
олівці збира плачма:
— Є червоний, чорний, білий,
а зеленого — не-ма…—
А …
Мамо, мамо, дай лопатку,
я піду копати грядку…
Рожі, мальви і дзвіночки
посаджу я в три рядочки.
Буде їх роса поїти,
буде щедро сонце гріти…
Як до школи вперше йтиму –
ось такий букет нестиму!…
Рано-вранці крізь віконце
зазирнуло в хату сонце.
Я збудив Марійку знову
на зарядку на ранкову.
Вже Марійка учениця —
довго спати не годиться.
Усміхнулось сонце з неба: —
Уставати рано треба!…
Весняним, веселим
і сонячним ранком
в мандрівку зібрались
Тарасик з Іванком.
Повітря тремтить
в золотому промінні,
діброва під ноги
простелює тіні.
Грайливий ручай
між камінням дзюркоче.
Цвітуть горицвіти,
голубка туркоче.
Навколо привілля
чудесне, мов казка.
— Пограймося в хованки,
жучку, …
Чи літо, чи осінь,
весна, чи зима,
а для тепловозів
різниці нема:
летять тепловози
на захід, на схід —
махає рукою
їм Ростик услід.
Бува, як до них
не виходить хлопча —
чогось машиністам
не вистача:
гудок голосисто
на цілу …
Маленький Матвійко
до дядька Степана
в приватну* столярню
прибіг собі зрана.
— Ой дядечку, дядьку,
прийшли сніговиці,
а в мене нема ще
пташкам годівниці!
Горобчики бідні,
синичка, снігур
як корму дістануть
з-під тих кучугур?!
Синичці наріжу тоненько сальця.
Ні, ні, …
Росою вмивається сонце.
Росою вмиваються соняхи.
А соні не хочуть митися —
сон витирають долонями.
Миються всі на світі —
зимою,
весною,
літом:
жирафи — у Африці,
ведмеді — на полюсі
і я —
на четвертім поверсі…
Тільки навшпиньки стану,…
На широкому дворі
бути грі!
Бути грі!
Тут
збираються у крузі
вірні друзі-школярі:
он Микола, що ніколи
не спізнився ще ніде,
два Трохими-побратими,
а за ними Гриць іде,
за Михайликом — Іванко,
і Степанко-побіганко,
і Сергійко-всеумійко,
і Гордій — вже …
Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять:
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки –
українську рідну мову…