Порада адвоката

Жив у Ютландії чоловік на прізвисько П’єр-пройдисвіт. Прозвали його так тому, що в будь-якій справі норовив він схитрувати, обдурити і чесних людей у ​​дурнях залишити. Ось якось примудрився він продати свою корову семи м’ясникам відразу і з усіх гроші у завдаток отримати. Прийшли вони всім гуртом за покупкою, а корова  одна! Кому її брати? Розлютилися м’ясники і зчинили крик:

– Ах ти шахрай, пройдоха, пройдисвіт! Ну, постривай, наплачешся ти в нас! Знайдемо на тебе управу!

Взяли та подали на нього в суд. Став тут П’єр-пройдисвіт думати, як би йому розправи уникнути. Думав-думав, аж голова розболілася ледь не луснула, а нічого толкового придумати не зміг.

Ось викликали його у місто, до судді. Йде П’єр вулицею і на всі боки озирається, ніби допомоги шукає. Побачив його з вікна один адвокат. А був той адвокат шахраєм і хитруном  не гірше самого П’єра. Насобачився він темні справи обробляти та усіляких шахраїв від суду рятувати. Дивиться адвокат на П’єра з вікна і думає: “З усього видно, цій людині без моєї поради не обійтися. Допоможу йому і здеру за це з нього десяток-другий талерів”. Вибіг він на вулицю і кричить П’єру:

– Стривай, чоловіче! Бачу, біда в тебе. Розкажи, що з тобою сталося. Може, зможу тобі допомогти.

– Що там розповідати! – Відповідає П’єр. – Допомогти мені ніхто не зможе, хіба що спритник якийсь, що і в вушко голки пролізе, і сухим з ​​води вийде.

– Дуже тобі підвезло, голубчику, – каже адвокат, – бо я такий спритник і є.

Взяв він П’єра за руку і повів у хату.

Розповів йому пройдисвіт про свої біди і питає:

– Ну як, чи зможеш мені допомогти?

– А це нам раз плюнути, – каже адвокат. – Викладай двадцять талерів – отримаєш добру пораду.

– Е, ні! – відповідає П’єр-пройдисвіт. – А ну як діло не вигорить? Ні, ти спершу пораду дай, а після я тобі грошики заплачу.

– Ну гаразд, хай буде  по-твоєму. Порада моя така: як прийдеш до суду і стануть тобі всякі запитання ставити, ти відповідай лише одне: “Е, відчепіться!” А більше ні слова не кажи. Зрозумів?

Прийшов П’єр-пройдисвіт до суду. Суддя його запитує: – Це правда, що ти корову одразу семи м’ясникам продав? П’єр у відповідь: – Е, відчепіться!

Суддя знову його запитує:

– Ти по суті відповідай, продав ти корову чи ні?

А П’єр своє:

– Е, відчепіться!

Тут суддя зовсім із себе вийшов. Почервонів як рак, нахилився до самого вуха П’єра та як закричить:

– Відповідай, чорт тебе забирай, продав ти корову семи м’ясникам? Отримав з них гроші? А П’єр відповідає: – Е, відчепіться!

Билися, билися з ним – так і не змогли путнього слова почути. Та й вигляд у нього був якийсь пришелепкуватий. Тоді суддя і каже скаржникам:

– Не можу я, люди добрі, вашу справу розібрати. Самі бачите – у цього хлопця не всі вдома. Доведеться відпустити його з богом.

Обернувся він до П’єра і каже:

– Іди додому, небого!

А П’єр відповідає:

– Е, відчепіться! – І з місця не рухається.

Взяли його охоронці за комір і виштовхали за двері. Засміявся П’єр і пішов додому. А адвокат тим часом його біля вікна чекає. Бачить він: іде П’єр із суду, а до нього й не думає заглянути. Ось уже й повз двері пройшов! Тоді вискочив адвокат надвір і кричить:

– Гей ти, зачекай! Стривай! Віддай мені двадцять талерів!

– Е, відчепись! – відповів П’єр і пішов своєю дорогою.

Так спритний адвокат сам у свою ж пастку потрапив. Та й по ділу йому!

Злодій у злодія  вкрав.