Поворот

Це буде так: в осінній день прозорий 
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.

І те, що мрією було роками,
Все обернеться в дійсність і можливість: 
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь 
У ці хвилини гострі і щасливі!

Подумать тільки: наші села й люди,
А завтра прийдемо до свого міста! 
Захоплять владно зголоднілі груди 
Своє повітря, тепле та іскристе.

Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, 
Щоб кинуть серце у крижаний протяг: 
Усе нове… і до старої вишні 
Не вийде мати радісно напроти…

Душа з розбігу стане на сторожі,
Щоб обережно, але гостро стежить 
Всі інші душі — зимні чи ворожі —
І всі глибокі поміж ними межі.

І часто серце запалає болем,
А щось гаряче аж за горло стисне,
Коли над рідним, тим же самим полем 
Зависне інша, незнайома пісня.

Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти дорогою одною. 

Заметемо вогнем любові межі. 
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить, 
І злитись знову зі своїм народом.