Пожежа! Горимо!

На дверях стайні висів старий дзвіночок, яким раніше користувалися, щоб скликати череду з пасовища. Тепер усі корови, окрім Катерини, залишалися на зиму у великих корівниках у горах, і дзвіночок більше був не потрібен. Кожен із маленьких мешканців ферми в якийсь момент пробував потягнути за язичок, щоб почути, як дзвонить дзвіночок, але щоразу прибігав фермер, злякавшись, що щось сталося, і лаявся на винуватця неспокою:

— У дзвін дзвонять лише якщо щось трапилося! — пояснював кінь Наполеон усім новачкам на фермі.

Але цього разу тишу порушив сам Наполеон.
Якось увечері, збираючись зайти в конюшню, він почув запах диму.

— Сарай горить! — одразу ж закричав кінь і поспішив задзонити у дзвін. Він тряс його щосили, поки не збіглося все село.

На щастя, загорітися встигло лише сухе листя, і його вдалося згасити кількома відрами води.
Сарай врятували!
Того вечора фермер пригостив коня Наполеона величезною морквою.