Ратиця

— Так це, голубко, ти нам чиниш шкоду?
Тепер я виведу тебе на чисту воду! —
Ведмідь загріб Лисичку жваву
І поволік до Лева на розправу:
— Ось, Леве, корінь зла —
Сьогодні ратицю несла!
Знайшлася ратиця — знайдем вола…
— Так, так, мої ви любі! —
Промовив Лев, облизуючи губи
(А з бороди волова кров текла).—
Сьогодні я устиг наїстись і напитись,
Приходьте завтра, будете судитись.—
По царській доброті Лисицю обласкав
І по хвості жартливо поплескав
(А й справді: чом тих не ласкати,
Хто любить нам смачних волів таскати?).
Ведмедя ласкою також не обминув:
Так проти шерсті потягнув,
Що правдолюб галопом дременув:
— Нехай їй біс! Не буду зроду
Виводити Лисиць на чисту воду!
Нема там чистої води,
Де наверху такий сидить,
Що ніби судить,
Насправді… воду… каламутить.

Не бійсь, Ведмедику-добродію!
На чистій на воді
Є місце злодію
Й поганому судді.

1956