Шкура і Натура

Шукаючи царя для звірів для своїх,
Зевес послав до спритної Лисиці.
— Ця на царя годиться:
Мудріша від усіх!..—
Розсілася на троні
У золотій короні.
Царя шанують теплими словами…
Аж хрущ загув над головами.
Забувши чин і честь свою,
Хруща Лисиця ловить по гаю.

Зевес: — Я понадіявся на шкуру,
Забувши про натуру!