Соловей і Ластівка
Годованець Микита Павлович
Вернувся Соловей до рідної оселі.
Дбайлива Ластівка гніздо вила:
— Давай кінчати те, що почала,
І житимем, щасливі та веселі! —
А Соловей: — Чи я собі хотів би зла?
Боюсь життя поставити вверх дном,
Бо жити під чужим вікном —
Це по чужій струні ходити
І думать: як би догодити?
Це жить без власного лиця…
А гірш нема як фальш у голосі співця.
На яворі в гаю, на гілочці повище,
Веселий Соловей і тьохкає, і свище,