Соловей і Шуліка

— Пусти мене! — благав Співець Шуліку. —
Я можу проспівать тобі пісень без ліку.
Хороша пісня краще, ніж м’ясце! —
Шуліка був прозаїк ласий:
Йому найперше діло – м’ясо,
Бочок смачненький чи крильце.
Відмовивсь від пісень, лайдак останній:
— Ми,— каже, – тут не в ресторані,
Де музика й пивце…

Ех, дав Співець на цей раз маху,
Як всі, хто голову склоня!
Хоробрий раз кладе життя на плаху,
А боягуз — щодня.