Сон Максима

Жив-був дядько, і мав він трьох синів.
Якось устав він зранку та й питає старшого сина:
— Синку, який тобі сон снився?
Той і розказав.
— Добре, молодець.

Тоді питає середнього:
— А тобі який сон снився?
І той розказав.

Тепер питає батько найменшого:
— Ну, Максиме, а тобі який сон снився?
— А я не скажу.
— Та як це — не скажеш?
— Не скажу.
— То йди від мене геть у світ, щоб я тебе не бачив!

А снився Максимові такий сон: батько вижене його з дому, цар за неслух тяжко скарає, а потім він одружиться з царевою дочкою і стане царем.
Отож, коли батько вигнав його, що мав робити? Зібрався та й пішов у світ.

А саме тою дорогою цар їхав зі своєю донькою на полювання. Коли бачать — іде хлопець.
— Татку, візьмімо того хлопця з собою, — каже дочка.

Зупинив цар хлопця, питає:
— Як звати? Куди йдеш?
— Батько вигнав з дому.
— А за що?
— Питався, який мені сон снився, а я не сказав.
— Ну, сідай у коляску, житимеш з нами.

Приїхали до палацу. Цареві нетерпиться, питає в Максима:
— Ну, ти батькові не сказав, а мені скажеш, який сон тобі снився?
— Як я ненькові не сказав, то й цареві не розкажу…

Розгнівався цар, а гнів — порадник злий. І наказав мулярам замурувати хлопця.
Але царева дочка вподобала Максима, попросила мулярів, щоб хоч маленьке віконце лишили. І посилала йому щодня їсти.

Минуло дванадцять років. Прийшла від поганого царя звістка:

«Як не віддаси за мене свою дочку, то піду війною.
Але якщо в тебе, царю, знайдеться такий воїн, що з гармати виб’є з моєї руки ложку, коли я сяду обідати, тоді не піду на тебе війною. А як не вцілить — тоді віддавай дочку, бо війною піду».

Де цареві взяти такого воїна?

Царева донька й розказала Максимові про те сватання. А Максим і каже:
— Тільки я можу зробити таку гармату і вибити з рук ложку, як сяде обідати.

Пішла царева дочка до батька й каже:
— Крім Максима, ніхто не зможе це зробити.

Цар наказав мулярам відмурувати хлопця — якщо ще живий, щоб жодна порошина на нього не впала. Розібрали мури — а хлопець виріс дужий та високий.

Цар до нього:
— Ну, Максиме, подужаєш поганого царя?
— Подужаю, ваша величносте.
— То я оженю тебе зі своєю дочкою.

Зробив Максим чарівну гармату, дочекався, коли поганий цар сів обідати у своєму палаці, та як вистрелив — аж ложку вирвало з його рук.

Розлютився поганий цар і пішов війною.
Ковалі скували Максимові чарівну зброю, рушив він на вороже військо. Догнав царя, чарівним мечем зарубав, а військо геть розігнав.

Оженився Максим із царевою дочкою, жив-поживав, а як старий цар помер — сам царем став.