Старий завіт (Частина Третя)

27. Сила Самсона
Книга Суддів 13-15

Коли Гедеон помер, Бог послав Ізраїлю нового суддю і провідника – Самсона. Бог наказав Самсонові, щоб він ніколи не стригся: «Якщо ти не будеш втинати волосся, Я зроблю тебе сильнішим, ніж будь-який чоловік на всій землі».

Самсон послухав Бога і не стриг свого волосся. Тож він мав дуже довге волосся, велику пишну бороду і був дуже сильним.

Якось він захищався від лева, що напав на нього. Та завдяки дарованій йому силі легко вбив лева своїми руками, без зброї.

Ізраїльський народ мав чимало клопотів зі своїми сусідами, особливо з філістимлянами. Однієї ночі Самсон зупинився в місті Газа. Місто було захищене високим та грубим муром і мало дуже велику браму. Коли філістимляни довідалися, що Самсон у місті, вони захотіли схопити його. Тож зробили засідку біля міської брами, щоб заманити його в середині міських мурів. Але Самсон легко зірвав браму зі стіни, поклав її собі на плечі і поніс далеко від міста. Філістимляни були вражені силою Самсона.

28. Самсон і Даліла
Книга Суддів 16

В Газі жила гарна жінка – Даліла, і Самсон закохався в неї. Філістимляни пригрозили Далілі, щоб вона вивідала в Самсона таємницю його сили. Даліла ж боялася їхніх погроз і попросила Самсона розповісти їй про свою таємницю. Декілька раз Самсон не говорив правди. Лише згодом, коли Даліла плакала і просила, він сказав: «Якщо мені обрізати волосся, я втрачу свою силу і стану звичайною слабкою людиною». Коли Даліла зрозуміла, що Самсон їй каже правду, сповістила князів філістимлян, аби вони прийшли. Коли Самсон заснув, йому почали відрізати волосся. І сила Самсона покинула його.

Тепер філістимляни могли легко схопити його, зв’язати і кинути у в’язницю. А щоб він не міг звідти втекти, вони викололи йому очі. У в’язниці Самсон змушений був штовхати жорновий камінь, щоб молоти зерно. Та невдовзі волосся на його голові, після того як було зголене, почало відростати.

29. Самсон у храмі Дагона
Книга Суддів 16

Одного дня філістимляни зібралися в своєму храмі, щоб вшанувати свого бога Дагона і веселитися. Впродовж святкування захотілося їм покепкувати з Самсона. Вони вигукували: «Випустіть Самсона, нехай нас забавляє». А в храмі зібралося понад 3000 людей. Вони пили багато вина і ставали дедалі п’янішими і злішими. Люди сміялися і плювали на незрячого Самсона, який стояв між колонами храму, тримаючись за кожну руками.

Усі люди, що брали участь у святкуванні, забули, що волосся Самсона могло відрости у в’язниці. Самсон помолився в останнє в своєму земному житті до Бога і промовив: «Боже, поверни мені, будь ласка, в останнє мою силу». І Бог зробив його сильним знову. Тоді з усієї сили Самсон натиснув на колони. Вони почали падати, а з ними і дах падав на голови людей.

30. Анна хоче мати дитину
1 Книга Самуїла 1-3

Минули роки і наступним великим провідником Ізраїля став Самуїл. Ще перед народженням Самуїла його мати довго хотіла мати дитинку. Вона була дружиною Елкани. Елкана мав дві дружини: Анну і Пенінну. Пенінна мала дітей, а Анна – ні. Тож Анна дуже сумувала. Минув час і одного дня вона дала обіцянку Богові: «Якщо у мене народиться син, він буде Твоїм особливим слугою на все життя».

І Бог дав їй Самуїла. Коли хлопчик трішки підріс, Анна привела його до священика Елі – літнього чоловіка, який потребував допомоги в храмі.

Він мав двох синів, але вони були зайняті недобрими справами. Вони не хотіли допомагати своєму старенькому батькові. Анна сказала до Елі: «Я хочу, щоб Самуїл зростав, допомагаючи тобі. Так я виконаю обіцянку, яку дала Богові перед народженням хлопчика».

Щороку Анна навідувала сина в храмі і щороку приносила йому новий одяг. Елі ж дуже любив Самуїла і виховував його як власного сина. Він розповідав хлопчикові про Бога і навчав його всьому, що треба знати, аби служити в Божому храмі.

31. Самуїл – хлопець, який слухає Бога!
1 Книга Самуїла 1-3

Самуїл вже мав дванадцять років. Однієї ночі він крізь сон почув голос, який кликав його: «Самуїле! Самуїле!»

Самуїл подумав, що це Елі кличе його зі своєї кімнати, і побіг до нього. «Ти кликав мене?» – спитав хлопчина. Та Елі не кликав його, тож Самуїл повернувся до свого ліжка.

Але голос кликав удруге: «Самуїле! Самуїле!» Самуїл знову побіг до Елі. Та Елі сказав: «Я не кликав тебе. Іди, спи». Тоді Самуїл почув голос втретє і знову пішов до Елі. Тепер же священик зрозумів, що все це Самуїлові не сниться. Елі сказав: «Думаю, що це Бог говорить до тебе. Наступного разу, коли почуєш голос, скажи: Говори, Господи! Твій слуга слухає».

Трохи згодом Самуїл почув знову голос і сказав: «Говори, Господи! Твій слуга слухає!» З цього часу Бог часто говорив до малого Самуїла. Невдовзі люди довідалися, що Самуїл розмовляє з Богом.

Тому дедалі більше людей приходили до нього за порадою. Він – малий хлопець, став пророком, бо Бог говорив йому про те, що має статися.

Згодом, коли Самуїл став дорослим, люди обрали його провідником Ізраїля.

32. Цар Саул
1 Книга Самуїла 8-17

Самуїл був провідником Ізраїля багато років і навчав людей слухати Бога. Він любив Бога і був доброю людиною, але коли постарівся, ізраїльтяни вимагали нового провідника. Вони хотіли не просто провідника, а справжнього царя, як і інші народи, що мають власних царів. Тож ізраїльтяни наполягали, щоб Самуїл знайшов їм когось, хто міг би бути царем і провідником Ізраїля. Самуїл мав двох синів, але вони не були чесними і справедливими, тож їм не можна було довіряти.

Самуїл знайшов царя, якого обрав Бог. Це був Саул – гарний молодий чоловік. Він був на голову вищий від усіх і також був хоробрим воїном. Люди справді поважали його, тож він міг бути для них добрим царем.

Особливо ізраїльтяни сподівалися, що цар зможе знищити найзапекліших ворогів – філістимлян, які були найгрізнішими ворогами Ізраїля і часто нападали.

У війську філістимлян був велетень Голіаф, який ростом був майже три метри. Він насміхався з ізраїльтян і Бога. Щодня Голіаф виходив наперед, ставав недалеко від армії Саула і ніхто не наважувався вийти й подолати його. «Хто відважний, прийди і позмагайся зі мною», – кричав він. Але жоден з ізраїльських воїнів не хотів боротися із велетом – такий він був великий і сильний. Усі боялися його.

33. Давид і Голіаф
1 Книга Самуїла 17

Одного дня малий хлопчина на ім’я Давид прийшов у табір, щоб відвідати своїх братів-воїнів. Давид був пастухом і, як кожен малий хлопець, допомагав своїй сім’ї, доглядаючи за вівцями.

Давид бачив Голіафа і також бачив те, як усі його бояться. Але він не боявся.

Давид підійшов до царя Саула і сказав: «Я не боюся Голіафа і подолаю його». Та Саул відмовляв його: «Ти лише малий хлопець. Як ти зможеш побороти цього велета?» Давид відповідав: «З Божою допомогою я убив левів і ведмедів, що намагалися вкрасти моїх овець. Тож Бог мені допоможе також подолати Голіафа».

Коли Саул почув ці сміливі слова, він дав Давидові свій меч і одягнув на нього шолом та обладунок. Але уся бойова одежа була заважкою для малого Давида. Тож він повернув її Саулові.

Давид вибрав собі п’ять гладеньких камінців. Один поклав у пращу і так пішов воювати з Голіафом. Давид крикнув до Голіафа: «Ти виходиш воювати зі мною зі своїм мечем, списом і усією своєю силою. Я ж іду воювати з тобою із силою, яку мені дав Бог». Тоді Давид побіг ближче до Голіафа, розкручуючи пращу.

Він випустив камінець із пращі і поцілив Голіафові між очі. Велет упав лицем до землі. Давид підбіг до нього, схопив меч Голіафа і стяв йому голову. Голіаф був переможений. Філістимляни, побачивши, що їхнього велетня Голіафа подолав малий хлопчина, взялися навтьоки. А вояки ізраїльської армії були в захоплені від того, як Давид з Божою допомогою знищив Голіафа. Тепер Давид став славетним героєм Ізраїля.

34. Саул і Давид
1 Книга Самуїла 18-24

Минали роки. Давид, подорослішавши, очолив військо, з яким перемагав у багатьох битвах. Невдовзі люди говорили: «Він є кращим воїном, ніж Саул». Саул почав заздрити Давидові. Навіть почав таємно планувати, як його убити. Одного дня, коли вони разом обідали, Саул кинув свого списа в Давида.

Спис пролетів мимо, але Давид був змушений тікати геть від гніву Саула. Давид побіг у гори, а Саул разом з воїнам почав переслідувати його. Він хотів знайти й убити Давида.

Якось один із вояків Саула прийшов до пагорба, де Давид і його люди сховалися в глибокій печері, і знайшов їхній сховок. Саул з воїнами вирішили провести ніч при вході до цієї печери. Та коли Саулові воїни спали, Давид зі своїми людьми підкралися до них із глибини печери. Саул лежав на землі і міцно спав. Його спис лежав біля нього. Люди Давида сказали: «Дивись – чудова нагода вбити Саула і перебрати його провід». Але Давид не хотів убивати Саула. Він сказав: «Багато років тому Бог зробив Саула царем. Тому вбивати його – це неправильно». Натомість Давид відтяв мечем шматок плаща Саула і пішов геть, нікого не розбудивши.

Вранці Давид став на вершині пагорба і покликав Саула. В руках він тримав кусок Саулового плаща. «Бачиш, – говорив Давид, – я міг тебе вночі убити, але я цього не хотів робити. Я нічим тебе не образив, і ти не маєш чого мене боятися. Тож чому ти хочеш мене вбити?» Саул відповів: «Ти слушно кажеш, Давиде. Ти був добрим до мене і зберіг мені життя».

Так Саул зі своїми воїнами повернулися додому. Та в своєму серці, Саул все ще ненавидів Давида.

35. Мудрий цар Соломон
1 Книга Царів 2-10

Коли Саул помер, новим царем став Давид. Він був славним царем. Він збудував велике царство і знищив багато ворогів Ізраїля. Він також здобув Єрусалим і збудував у ньому великий царський палац. Давид також був добрим і талановитим царем, бо він слухав Бога. Він водночас був і славним воїном, і прекрасним поетом та музикантом. Давид грав на арфі і написав багато пісень про любов Бога і про необхідність покладатися на Нього у труднощах, які ми зустрічаємо у житті.

Після смерті Давида царем став його син Соломон. Соломон був дуже мудрою людиною. Він молився до Бога і просив, щоб Бог дав йому розуму, аби він добре керував країною. Тож Бог настільки обдарував Соломона, що навіть люди з багатьох країн, почувши про його мудрість, приходили здаля, щоб зустрітися з ним і його послухати.

Бог зробив Соломона також дуже багатим. Він був багатшим, ніж будь-який інший правитель, який керував Ізраїлем. Але Соломон не витрачав свої багатства лише на себе. Він також використовував його для будівництва першого храму в місті Єрусалим. Це був особливий храм в Ізраїлі і його будівництво було дуже дорогим. Усе в храмі було вкрите золотом, сріблом і блискучим коштовним камінням. Коли будівництво й оздоблення храму було завершене, люди святкували цю подію впродовж семи днів. Цар Соломон офіційно відкрив храм.

Це були справді благословенні часи для Ізраїля.

36. Круки годують Іллю
1 Книга Царів 17

Після царя Соломона царями в Ізраїлі було багато правителів, які забували про Бога. Натомість вони створювали з

Він вирішив, що кожен має поклонятися богові Ваалові. Майже всі слухалися царя Ахава, бо він оголосив, що якщо хтось далі буде поклонятися Богові – буде вбитий.

Проте сім тисяч людей в Ізраїлі все-таки вірили в правдивого Бога. Одним із них був пророк Ілля. Бог звелів Іллі піти до царя Ахава і сказати йому, аби він почав слухатися Бога і перестав поклонятися Ваалові. Та Ахав не хотів слухати Іллю. А Богові це дуже не сподобалося.

Тож Бог покарав царя Ахава – і в Ізраїлі тривалий час не було дощу. Було надзвичайно важко знайти щось поїсти. Цар Ахав же хотів убити Іллю через те, що він був Божим пророком. Тож Ілля сховався подалі від нього у безлюдному місці.

Незважаючи на те, що місяцями тривала посуха, Ілля жив біля маленького джерела, в якому все ще була вода. Щоранку круки приносили для Іллі шматочки хліба і м’яса. Ілля мав у достатку їжі. Так Бог зберіг пророка живим.

Птахи приносили їжу доти, доки Ілля був змушений переховуватися від воїнів царя.

37. Випробування для ідола
1 Книга Царів 18

Минуло три роки, але цар Ахав залишався впертим і недобрим чоловіком. Він не хотів поклонятися Богові. Натомість він встановлював дедалі більше ідолів Ваала. Тому Бог знову послав Іллю до царя сказати: «Чому ти все ще поклоняєшся Ваалові? Влаштуймо змагання між правдивим живим Богом та Ваалом і подивімося, хто є правдивий».

Цар Ахав погодився на змагання і зібрав усіх правителів Ізраїля на високій горі. Привів також сотні священиків, які почали вірити у Ваала. Тоді збудували два жертовники: один для Бога, інший – для Ваала, і поклали на них дрова.

Ілля взяв дрова і сказав: «Не підпалюйте їх. Натомість моліться до вашого бога Ваала. Якщо він справжній, то він сам запалить вогонь на вівтарі. Я ж буду молитися до правдивого живого Бога. І від сьогодні будемо всі вірити в того, хто зішле вогонь на жертовник».

Сотня священиків благали Ваала запалити на жертовнику вогонь. Але нічого такого не сталося. Ілля почав глузувати зі священиків Ваала:

«Кричіть голосніше! Без сумніву, він є бог! Можливо, він про щось задумався чи зайнятий, або подорожує. Може, він

Та нічого не відбувалося. Бо Ваал не є Богом – лише шматком каменю, дерева і уяви.

38. Вогонь з неба
1 Книга Царів 18

Тепер була черга Іллі. Несподівано Ілля наказав, щоб на жертовник вилили воду з великих глеків. Він також викопав рів довкола жертовника, який вщерть наповнився водою.

Усі пильно дивилися на Іллю. Він же підніс свої руки і спокійно молився до Бога. Ілля казав: «Боже, покажи усім людям, які тут зібралися сьогодні, що Ти – Бог в Ізраїлі. І що я – Твій слуга і вчинив все це за Твоїм велінням».

І раптом, як помолився Ілля, велике полум’я зійшло з неба на жертовник і вдарило гучним звуком. Полум’я з неба спалило усе, що було на жертовнику. Навіть великі камені, з яких був збудований жертовник, були спалені вогнем.

А вода, що була у рові довкола жертовника – висохла. Усе, що побачили люди, було надзвичайним – в це було важко повірити. Вони падали на коліна і вигукували: «Господь є правдивим Богом! Господь є правдивим Богом!»

39. Ілля та Єлисей
2 Книга Царів 2

Минали роки, й Ілля поволі старів. Він дуже хотів знайти когось, хто б замінив його як Божого пророка, коли його не стане. Одного дня Бог повів Іллю до чоловіка на ім’я Єлисей. Як і Ілля, Єлисей дуже любив Бога, слухав Його і корився Йому. Єлисей довідався, що його Бог обрав, аби допомагати Іллі. Тож цих два чоловіки стали дуже близькими приятелями. Для Єлисея Ілля був найкращою людиною з тих, яких він коли-небудь зустрічав.

Одного разу Ілля взяв із собою в дорогу Єлисея. Ілля знав, що наближається день, коли він покине цей світ. Бог же мав особливий план, як взяти Іллю на небо. Єлисей був дуже сумний, коли довідався про відхід Іллі, він-бо хотів ходити далі за Іллею. Тож цих два чоловіки впродовж подорожі не розлучалися. Коли вони дійшли до ріки Йордан, Ілля зняв свій плащ, згорнув його і вдарив ним по воді. Раптом вода в ріці розступилася, і Ілля та Єлисей перейшли її по суходолу.

40. Вогняна колісниця
2 Книга Царів 2

Коли вони перейшли на інший берег ріки, Ілля сказав: «Я маю залишити тебе. Але перед тим, як піти, хочу щось тобі дати. Що ти хочеш?» Єлисей відповів: «Я хочу мати більше сили, ніж маєш ти».

«Ти хочеш багато, – сказав Ілля. – Я покину тебе. Але якщо Господь дозволить тобі побачити мене, як я відходжу, тоді Він дасть тобі те, чого ти бажаєш». Вони продовжували йти далі. Аж раптом Єлисей побачив вогняну колісницю, запряжену вогняними кіньми, що спускалася з неба. Коли вона опинилася між чоловіками, Ілля увійшов у колісницю і великий вихор підніс його з колісницею.

Колісниця підіймалася щораз вище і вище, аж доки не зникла з Єлисеєвих очей.

Єлисей озирнувся довкола, підняв плащ Іллі, який лежав на землі, і рушив назад до ріки Йордан. Коли дійшов до берега, взяв плащ Іллі і вдарив ним по воді, як це робив Ілля. Вода одразу ж розступилася і Єлисей перейшов ріку по сухій землі. Тепер Єлисей зрозумів, що він отримав від Бога силу, яку мав Ілля.

Від цього дня він, як раніше Ілля, що був узятий на небо, став великим пророком в Ізраїлі.