Столярна майстерня

Колись давно в маленькому селі була столярна майстерня.

Одного дня, за відсутності власника, всі знаряддя скликали велике зібрання.

Засідання тривало довго, часом навіть бурхливо.

Обговорювали важливе питання: як з високошанованої, шляхетної спільноти інструментів виключити кількох її членів.

Одне зі знарядь узяло слово:

– Мусимо виключити з нашої спільноти сестру Пилу за те, що вона ріже й скрегоче зубами. У неї найкусючіший характер у світ.

А наступний доповідач додав:

– Не можемо більше терпіти в нашій спільноті й брата Рубанка, що безперестанку теше і шліфує все, чого лиш торкнеться.

– А брат Молоток, – сказав хтось інший, – має агресивний та різкий характер. Я б навіть сказав, що він – шалений хлопець. Мільйони разів повторює одне й те ж, чим доводить усіх до сказу. Виженімо і його!

– А Цвяхи? Як можна бути такими гострими? Позбудьмося їх. Те саме стосується Напилка й Скребачки, життя разом з якими – це постійні тертя, і Наждачного Паперу, який тільки те й робить, що треться об ближніх!

Ось таким чином вели розмову столярські знаряддя, сповнені взаємної ворожості. Перекрикували одне одного. Молоток вимагав, щоби Пила й Рубанок пішли геть, а вони, своєю чергою, прагнули позбутися Молотка з Цвяхами, і не було цим суперечкам кінця. Врешті-решт наприкінці зібрання вже всі хотіли прогнати всіх.

Однак раптово збори перервалися. Побачивши столяра, який наближався до майстерні, знаряддя вмовкли. Чоловік узяв дошку й розрізав її гострою Пилою. Після цього Рубанком стесав усі нерівності.

Потім пішли в хід сестра Сокира, що вдаряла без жалю, й сестра Скребачка з гостреньким язичком і Наждачний Папір, які все зішкребли й відшліфували.

Відтак столяр узяв гострі Цвяхи й закінчив працю над колискою. Чудовою колискою, яка невдовзі прийняла у свої обійми новонароджене дитя.

* * *

Великі справи здійснюють спільно, бо разом робити їх легше.