На квітнику велике свято:
Там розцвіло квіток багато, —
Розкривсь Червоний Мак.
На Мак милується усяк:
Один завмер, хвилюється, не дише;
Той вірша «Мак» під яблунькою пише,
Слова знаходить осяйні;
А той співає квітам славу
За їх красу яскраву…
На …
Ослиця до хліва через квітник брела,
Сумна і зла,
На світ увесь гнівлива.
Буркоче Солов’ю: — Ой пташко ти чудна!
Одна лиш квітка розцвіла, одна,
А ти розтьохкалась, щаслива!
Ось я ту квіточку ковтну,
Тоді пізнай весну! —
Сміється птах: …
— Води! Води хоча б краплину!
Води, бо від жаги загину! —
Конвалія квилить з-під Лопуха,—
Не хочете гріха —
Хлюпніте дощику, хмарини!..—
На землю злива пролилась —
А й крапля квітці не прийшлась:
Над нею висів злий Лопух —…
Зібралася в Ріку брудна вода повіддя.
Збурунилась Ріка,
Бурлива і стрімка,
Вируючи, несла бур’ян, сміття і віття;
Пливуть дуби, як трупи, без снаги,
Коріння з течії стирчить, мов руки;
Корова в бистрині реве з розпуки;
Вода безсилі струже береги…
Та …
Сердитий Вітер повійнув,
Тремтливе листя сколихнув.
Набігло хмар, немов лихі примари.
Світ спалахнув
Від грізних блискавиць,—
Дуб мужньо витримав важкі удари,
Не впав, злякавшись, ниць.
Вітрисько знов загув,
Мов шквал прибою,
У бій послав снагу
Свою важку,—
І Дуб, подоланий …
— Ось я його, обийбоку, притисну!
За носа укушу, під вухо свисну.
Не тільки свиту латану здеру,
А й сорочину скину, заберу,
Царя природи гордого скорю! —
Гукнув морозний Вітер-свистопляс.
Подув, сердитий, буйний, грізний,
Прохожого схопив, мов богатир залізний,
Що …
Багато років стояв понад шляхом велетень Дуб. Вік його Тіні був менший, бо в дні, коли над Дубом клубочилися хмари, вона пропадала. Та тільки-но минала негода й знову виглядало сонце, Тінь поверталася, щоб зайняти своє місце – часом більше, ніж …
— А щоб тебе чорти забрали, проклятий!…
— За що ти мене лаєш, пане Філософе? — спитав Вітер.
— За те, — відповів Мудрець, — що як тільки я відчинив вікно, аби викинути часникове лушпиння, ти так війнув своїм проклятим …
Зелена Гусінь плаче тихо.
Невже у неї сталось лихо?
Летить назустріч їй Метелик,
В руках тримає свій портфелик:
– Оце так квіти! Ось так ліс!
А в чім причина ваших сліз,
Прекрасна пані? Я здаля
Лечу додому з навчання.
Здобув …
Суне небом Баба-Хмара,
Чорно-біла, як примара.
І, не дивлячись донизу,
– Грр, – наспівує над лісом.
Ріс у лісі Дуб кремезний,
Височезний, широчезний…
Баба всім хмаристим тілом
На вершечок і присіла.
І зітхає важко:
– Ху, трішечки передихну…
А із …
Якось-то зрання
Подався Браконьєр на полювання.
Скрадаючись він довго лісом брів
(«Що далі в ліс, то менш інспекторів»).
Нарешті у глухій місцині
Сліди побачив: дикі свині.
Невдовзі Підсвинка помітив Браконьєр,
Рушницю звів, завмер.
І — гримнув постріл.
Вереск, зойк луна,…
Поміж Гарматами і Парусами
Зчинивсь розлад на кораблі.
І от Гармати, вгору зводячись носами,
Так скаржились перед світами:
— Чи ж бачено це взагалі,
Щоб хизувались полотнища величаво
І в користі рівнятись мали з нами право?
Яка робота їм, ледачим, …
Ішов Панас із города додому
З сокирою й мішком.
Вертаться довелось самому,
Прямуючи ліском.
Іде Панас, не розглядає,
Міркуючи про щось
(Міркує той, хто нужду знає),
Аж чує — кличе хтось:
— Гов, дядьку! — хтось гукнув близенько.
Оглянувся: — …
Був ясний день, веселая година;
Раділи і садок, і поле, і долина;
Під лопухом у ямці Жук сидів
І сам собі тихесенько гудів,
Що день йому обрид, кругом усі товчуться,
Що дуже сонечко і світить, і пече:
І гаряче, і …
У гарному будинку на вікні
Бриніли Квіти у макітрі;
Тихесенько вони гойдалися на вітрі,
Радіючи весні.
На другому вікні стояли інші Квіти:
З паперу зроблені і шовком перевиті,
На дротяних стебельцях, наче мак,—
Хто йде, дивується усяк…
Чого тепер не …
— Дивись ти, як хвинтить зачав!
Неначе й справді пишна птиця! —
Так Камінь, лежачи в пшениці,
На дощик верещав.—
А глянь, іще й радіють люде;
Запевно, всі вони дурні,—
Аж чудно далебі мені!
Ну що їм від того прибуде,…
Обридла дневі суєта людськая,
Спустився він спочити в темноті,
І нічка тихая, мов чарівниця тая,
Прибралася у зорі золоті.
Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі
Ніхто його не турбував;
Заснули верби на облозі,
І вітер задрімав.
Що ж …
Під Гаєм хтось Огонь покинув,—
Чи подорожній там, чи косарі були,
Чи, може, вівчарі картопельку пекли —
Вітрець моторненький прилинув
І потихеньку роздував.
Розжеврівся Огонь, аж іскри кидать став…
— Ой Гаю! Гаю зелененький! —
Промовив він, пускаючи димок.—
Чи …
Котилося через поле
Перекотиполе —
Довідаться щастя й горя
Край Чорного моря.
Розходилися поляне,
Аж серденько в’яне:
Одні на сміх піднімають,
Другі дорікають.
— Тю-тю, дурний, розігнався!
Будяк обізвався.—
Чого тебе вража сила
Отут розносила! —
А Півники-самохвали
І собі …
Над селами, над нивами,
Лугами та долинами
Велика Хмара йшла.
Ні жита, ні пшениченьки,
Ніякої травиченьки
Дощем не полила.
Від степу від широкого
До моря до глибокого
За вітром потяглась.
Над морем гуркотаючи,
Ввесь день не оддихаючи,
Дощем вона лилась.…