Колись дуже давно жили по сусідству два князі та мулла. Кожен з них намагався стати багатшим за іншого. У старшого князя було три вродливі доньки. От молодший князь захотів одружитися на одній з князівен.
Тільки надумав вибрати ту, яка найрозумніша …
Колись, дуже давно, коли не було на світі не тільки нас, а й батьків та дідів наших, жив собі на одній горі чоловік на ім’я Говда. І такий Говда був дужий, що ніхто з сусідів не наважувався не те що …
Край дрімучого лісу, біля джерела з чистою водою, жив собі дідусь-бідняк. І була в нього донька. Щовечора ходила дівчина до джерела по воду. Побачила її якось жаба та й каже людським голосом:
— Ти гарна й моторна! Але заміж вийдеш …
Був собі один мірошник. І мав він дивну звичку. Коли приходили до нього молоти зерно, він оголошував:
— За помел я нічого не беру. Але кожен, перш ніж одержати борошно, мусить розповісти мені нісенітницю-побрехеньку. А потім і я розповім нісенітницю. …
Було собі двоє друзів — Мовсур і Магомед. Дружили з дитинства. Минали роки, Мовсур та Магомед росли, з роками міцніла їхня дружба… .
Батьки друзів роз’їхалися в різні аули, але Мовсур і Магомед приятелювали, як і раніше.
От якось Мовсур …
Були собі два князі. Один мав трьох синів, а другий — одну доньку. Обидва князі щиро подружилися і, хоч жили в різних краях, частенько їздили один до одного в гості… Так минав рік за роком, а з роками прийшла і …
Жила собі в аулі бідна вдова, й мала вона доньку — таку гарну, що люди казали: гарніша за сонце. До неї сваталися три товариші: син мулли, син купця та син бідняка.
Одного разу красуня покликала всіх трьох товаришів. Прийшли ті …
Один чоловік піймав у гаю маленьку пташку. Тримає її в руці й чує, як тремтить вона вся, як перелякано калатає її маленьке серденько.
— Відпусти мене, чоловіче! — людською мовою попросила вона,— А я тобі за це дам три корисні …
Оповідають старі люди, що у давні часи жив у Чечні веселий та дотепний чоло¬вік, якого прозивали Моллою Несартом. В інших землях
такого чоловіка називали Моллою Насреддіном. В Інгушетії його звали Цагеном…
Різне казали про Моллу Несарта. Одні вважали його муд-рішим …
5 травня. СУБОТА
Був суботній ранок. Пан Пляшкер сидів у себе в кімнаті й чекав.
На що він чекав? А він і сам до пуття не знав.
Чому ж тоді він чекав? Оце вже легше пояснити. Щоправда, для цього нам …
РОЗДІЛ 11
Темрякос знищений. Його очі наповнилися слізьми, і сум його такий глибокий, що він не має сил злізти з підвіконня, куди встиг заскочити. Визирнувши зі свого кошика, Барахлюш помітив Темрякоса, засмученого, як Джульєтта після прощання з Ромео.
А наша …
РОЗДІЛ 1
Сонце прокинулося і покотилося, не поспішаючи, до зеніту, а вранішній туман поступово зникав, не лишаючи й сліду, мовби випадкове зітхання. Сад, що оточував Артурів дім, як завжди, скидався на райський куточок. Виднівся ліс, який теж красувався в зелених …
РОЗДІЛ 10
Легко проникнувши через пухку землю, бамбукова паличка гігантського діаметру (як на мініпутські мірки) прохромила дах і вперлася в стелю великої, яскраво прикрашеної кімнати. Судячи з умеблювання, — це спальня, бо дві третини кімнати займає ліжко. Стіни обтягнуті блискучою …
РОЗДІЛ 1
Сталося! Нарешті легенький вітерець зарухав вітряка, якому давно набридло стовбичити без діла. Літнє марево налягло на нього і вкутало зусібіч. І ось тепер він задоволено поскрипує і час від часу крекче, як розсохлі двері на іржавих петлях, що …
РОЗДІЛ 10
Щоб розкрити двійчасті двері парадної зали, потрібно принаймні по десять осматів на кожну половинку.
Наші герої з цікавістю спостерігають, як величезні сталеві двері повільно розсуваються в різні боки.
Простора королівська зала нагадує приміщення кафедрального собору.
Під стелею, як …
РОЗДІЛ 1
Сонце поволі ховається за обрій. Воно розуміє: люди мають відпочити від нестерпної спеки.
Пес Альфред розплющує очі. Свіжий подув вітерця означає, що температура повітря цілком терпима. Він повільно підводиться, вигинає спину і потягується всіма чотирма лапами, а потім …
РОЗДІЛ 10
Король сидить на троні і вдаряє скіпетром об підлогу.
— Нехай підійде названий вище Артур! — велить він.
Сторожа з обох боків проходу розступається — і хлопчик виходить наперед. Погляди мініпутів звернені на Артура. Він боязко йде майданом.…
РОЗДІЛ 1
… От і сьогодні день має бути теплим і сонячним. Довкола все цвіте і пахне. По ясно-блакитному небу навколо бігають маленькі кучеряві хмаринки, ніби пустотливо доганяючи одна одну.
Отже, ранок видався просто чудовий — саме такий, яким і …
Коли Господь Бог створив світ, прийшов до нього чоловік.
– Слухай, господи! Створив ти мене, так скажи: скільки я житиму, як харчуватимуся і що мені робити належиться?
Відповідав йому бог:
— Життя я призначив тобі тридцять років. А харчуватися ти …
Один селянин мав листа, написаного турецькою мовою. Він шукав когось, хто міг прочитати йому цей документ! І ніяк не міг його знайти.
Нарешті він зустрів шляхетного старого чоловіка у сніжно -білому тюрбані.
– Пане, шановний пане! – Селян звернувся до …
Був цар і мав сина, якого треба було женити. Щоб він міг вибрати собі наречену, цар звелів збудувати недалеко від палацу басейн, наповнити його шербетом – прохолодним запашним узваром із персиків, родзинок та груш – і оголосити, хай жінки та …
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
в якому ми знайомимось з Тісту й дізнаємося, що його справжнє ім’я — Франсуа-Батіст
Тісту —дивне їм я, його не знайдеш у жодному календарі — ні у Франції, ні в інших країнах.
А проте, жив на світі хлопчик, …
Було це давним-давно на нашій Україні. Жили у городі Чернігові брат із сестрою. Брат називався Яромир, а сестра — Доброслава.
Яромир був лицар славний, тисяцький у війську княжому. Коли виїздив, було, ранком із двору у степ — на білому коні, …
Жив собі художник.
Він фарбував міста в найрізноманітніші кольори, бо жити в сірих і одноманітних — сумно. На великих стінах будинків малював узори, в парках і садах розфарбовував дерева, квіти, малював пішохідні доріжки, аби всі знали, де слід переходити вулицю. …