Мале щеня хвостом махає —
воно зі мною розмовляє.
І я — даю вам слово!—
збагнув хвостату мову:
щеня мене просило,
щоб ми з ним подружили.
І хоч не маю я хвоста,
та в мене відповідь проста:
я усміхнувсь малому…
Мені після школи гукає Микола:
— Серього!
Гайда поганять у футбола!
— Та ні! — відмовляюсь
уперше в житті.
— Я мушу додому
негайно іти.
Мене зупиняє на вулиці Слава:
— Спинися на хвильку,
до тебе є справа:
міняю свій …
Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут назустріч — кіт.
— Куди ти йдеш дорогою,
дорогою широкою?—
мене питає кіт
і жде від мене слова,
а я й кажу котові:
— Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут …
Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!
Я назвав би волошку тоді
голубинка,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.
А хлоп’ят і дівчат
я б назвав
любенята,
щоб іще веселіше
було їм гуляти.
Я …
Ця квітка,
така дивовижна й духмяна,
розкрила сьогодні
пелюсточки зрану.
Летіли до неї
метелики й бджоли,
захоплено люди
стояли навколо.
А кіт мій, Васько,
розбишака товстий,
надибав її —
і на місці застиг,
понюхав —
і так зачудовано нявкнув,
що …
1
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили,—
шукайте й знаходьте!
Я все покажу вам,
що є на полицях.
Ви тільки, будь ласка,
уважно дивіться.
Можливо,
на котрійсь
із наших полиць
ви знайдете те,
що згубили колись!
2
Отут …
Вчора Вітя
так промовив:
— З мене — досить,
от вам слово:
я почну життя нове!..
Аркуш взяв
та олівець,
сів і пише по порядку:
«В сім встаю,
роблю зарядку.
Чищу зуби,
мию шию.
Неодмінно вуха мию.
Потім — кухня.…
Вітько-третьокласник
крокує додому
героєм таким,
що й не снилось нікому.
Аж раптом
Вітькові назустріч —
першак.
Всміхнувся Вітько
і промовив:
— Так-так! —
І, випнувши груди,
підходить до нього:
— Гей, ти!
Треба старшим
давати дорогу! —
І хлопця малого…
Все на світі
може Вітя!..
Може
меншого побити,
на уроках
спати може
та дражнити
перехожих.
Може
бахнути з рогатки,
посадити в зошит
ляпку,
у вікно
пульнути сніжку
і нову порвати
книжку…
Словом,
все на світі Вітя
може —
годі й …
Ну і мама!
Ну і тато!
Наче справжні
дошкільнята!
Нічогісінько
не знають —
смішно
і сказать комусь! —
бо щодня
мене питають
лиш одне:
«чому» й «чому»…
— Ти чому
образив Віту?
— А чому
отримав двійку?
— І чому…
Абетку ти береш до рук.
Абетка — ключ до всіх наук,
До всіх історій чарівних,
І таємничих, і смішних.
Рушаймо! Ось вона, твоя
Стежиночка від “А” до “Я”:
А
Артист на сцені голосно співав,
А весь театр йому аплодував,
І …
Хто це йде, куди захоче,
Не рипить і не тупоче?
Хто це ходить не голодним —
Тільки теплим чи холодним?
Це ж на кого ждуть кущі,
Квіти, ягоди, хвощі
Навіть миші та хрущі?
По полях і по хата́х,
По містечках …
Все, що звечора наснилося,
Як воно в мені вмістилося?
Олімпійський стадіон,
І верблюд, і білий слон,
Корабель космічний,
Пломбір полуничний,
На ставку тонкий льодок,
Навіть школа й дитсадок?
Як воно в мені вмістилося,
Все, що аж до ранку снилося?
Може, …
Достеменно нам відомі
Шкідники у нашім домі.
Ясна річ. Це – гризуни.
Мухи, міль і таргани.
А над ними головний –
Таємничий Домовий.
Безумовно, це вони.
Навіть влітку й восени,
Мають капосні манери:
Розмальовують шпалери,
Б’ють нечутно тарілки.
Нишком палять …
Ми сьогодні – снігопади
У снігу – дахи і сходи.
Небо – дзвінкомолоде.
Ми сьогодні – снігоходи:
Ті, хто вулицями йде.
Славно Києвом гуляти –
Навпрошки і по стежках.
Ми сьогодні – снігокати:
І на лижах, й на санках.
Можна, …
Сірий вовчик, лев і птах,
Поні волохаті –
Всі з хвостами, при хвостах,
Всі такі хвостаті.
І собаки, і коти,
І слони, і миші:
Де не глянь, хвости, хвости –
З ними красивіше.
Тільки в нас хвостів нема,
Чи то …
Броня зиму малювала:
Теплу кофту надівала,
Чобіточки і пальто,
Шапку, шарфик ще й спідницю –
Певно, щоб не застудиться.
Ось прийшла з роботи мама:
– Це комедія чи драма?
Що це на тобі надіто?
Схаменись! Надворі – літо…
Годі, Броню, …
Своя мета життя – в кота.
Мабуть, не та мета – в кита.
Та й в них, напевне, не така,
Як у гиндика чи бика.
А у бика, вважаю я,
Мета – інакша, ніж моя.
Вже чималі й твої літа.…
Ми хворієм, як належить:
В горлі – біль, у носі – нежить,
В грудях – бухкання і хрип.
Ми хворіємо на грип.
Кашель, піт, важкі повіки.
Все набридло: мед і ліки,
Молоко, лимони, чай –
Вірні друзі, виручай!..
В мене …
Задоволені в´юни –
По ставках живуть вони.
Задоволені й слони –
По лісах живуть вони.
Водоплавному в´юнові
Нащо заздрити слонові,
Суходольному ж слону
Нащо заздрити в´юну?
В кожного життя своє.
Тож радій тому, що є.…
Обіцяю: неодмінно
Буду вчитись на «відмінно»
І поводитися кльово,
І завжди тримати слово.
Обіцяю: буду в русі,
Помагатиму бабусі,
Не палитиму ніколи,
А тим паче біля школи.
Вивчу мови і столиці,
Бо воно мені згодиться,
Та й поїду за кордон …
Щира, кльова, щедрослова,
хай живе дитяча мова!
А дорослу, перерослу,
не люблю я, бо вона –
перелякана й нудна.
Та – дитяча, неледача,
хоч, буває, і заплаче,
але завжди – пречудова,
дуже класна, кольорова.
Зрозуміла квітам, звірю,
кораблю і журавлю,-…
Я наївся досхочу –
Тільки дихаю й мовчу,
Бо уже мені до рота
Не пролізе навіть шпрота,
Навіть макова зернинка
Чи зернинки половинка.
І не встати, і не сісти,
Тож я змушений сказать:
Не давайте мені їсти –
Ще хвилин, …
Мовив дід:
— Онучко мила,
Ти двох окунів зловила,
Потім ще три. Скільки стало?
— Довго дівчинка мовчала.
—Що, не вмієш полічити?
Я не вмію риб ловити.…