У хаті в нас
з недавніх пір
завівся дуже дивний звір.
Живе собі
і геть не йде.
Зовуть його —
Не-Знаю-Де.
Учора, тільки я заснув,—
мої штанці він проковтнув!
Та що там ті одні штанці!
А кольорові олівці?
А мій …
Вийшов з татом я гуляти,
Вів мене за руку тато.
Враз такий веселий сніг
нам дорогу перебіг!
Він за комір залітав,
щоки наші лоскотав,
хихотів під ліхтарями,
реготався під ногами.
Ладен був усе робити —
тільки б нас розвеселити!
Ми …
Яке сонечко хороше,
Яке сонечко маленьке!
Ой, яке воно товстеньке,
І яскраве, і м’якеньке!
В нього є чотири лапки
І хороше чорне брюшко,
Любить, щоб на ньому спали,
Бо це краще, ніж подушка!
…
Дружні ми малята-
Карапузенята,
Ходимо в садочок,
Слухаємось тата.
Миєм руки чисто,
Кушаємо кашу,
Любим рідне місто
Й Батьківщину нашу!
…
В’яже бабця светрик,
Сівши у куточок:
Крутиться, стрибає
Колобок-клубочок.
Тож тепер морозу
Я вже не боюся,
Бо у мене светрик
З колобка бабусі.
Захистять од вітру
І від заметілі
Шапочка червона
Й рукавички білі.…
Увечері Глібчик чекає на тата,
І кожного вечора в Глібчика свято.
Воно починається прямо з порога,
Як тато підійме на руки малого.
А після вечері ті руки невтомні
Гортають книжки і малюють в альбомі.
Хоч звикли вони до заліза й …
Глібчик наш лежить, моргає
— Глібчик наш не хоче спати.
Тільки ляже — і питає:
«А коли уже вставати?»
Ти засни скоріш, дитино,
Ти заплющ, будь ласка, очі,
Бо до тебе у гостину
Сон прийти сьогодні хоче.
Обіцяли ведмежата,
Обіцяли …
Хай до тебе, тату,
Сон прийде чудовий
— Я співати буду
Пісню колискову:
Спи, татусю рідний,
Люлі-люлі-люлі,—
Вже давно поснули
Зорі і зозулі…
Пісня-колисанка
Завмирає в хаті:
Любо засинати
На руці у тата.…
Я за стіл уранці сіла
і смачним сніданок з їла.
А відтак сказала мати:
— Треба крихти прибирати!
їх згорнула у поділ я
і виношу на подвір’я…
Голубів — лю-лю! — скликаю,
крихти хліба розсіваю…
Вилетівши з-під карниза,
крихти — …
Вишивала я рушник
власними руками.
Гаптувала залюбки
всіма кольорами.
Мов жива, на полотні
— калинова гілка.
Під мережкою, внизу,
— книжка і сопілка.
До ладу все довела,
хоч іще й маленька,
— і оздобила як слід
я портрет Шевченка!…
Я — Наталка,
ти — Оленка.
Я велика,
ти маленька.
Як захочу,
тільки скочу —
навіть хату перескочу.
Я по колу
стриб
та стриб!
— на одній нозі,
як гриб.
Ще й на другій —
стрибу! стрибу!
— вже мені…
Над рікою під пахвою
заєць ніс окрайця.
Тато з лугу йшов з косою
— перестрінув зайця.
Сірий зайчик не скупився,
з татом хлібом поділився.
– Ну й окраєць!
Ну й смачний!
Пахне, як травичка! —
За столом смакують ним
братик …
За садами рівне, чисте
орють поле трактористи.
А Марійка повен глечик
підняла води на плечі,
йде, радіючи, туди,
де кінчаються сади.
Тато там води нап’ється
і до неї усміхнеться,
і погладить кіски їй,
любій доньці дорогій.…
По стежині через ліс
мокру моркву заєць ніс.
А чому та морква мокра?
І кому він моркву ніс?
Морква мокра
від водиці,
бо обмита
у криниці.
Мокру моркву заєць ніс
чемному хлопчині,
а мені не приніс,
бо я плакав нині.…
На осонні, у воді,
грались жабки молоді:
зелен-листям із ліщини
накривали собі спини,
то листочки в губи брали
і таночки награвали…
Жабок сонце не пекло,
жабкам весело було!
А одна листка не має
— на камінчику ридає.
Підійшов тихенько збоку…
Йшов Тарасик по водичку
і зловив за хвіст синичку.
Та синичка невеличка
витирає сльози з личка,
каже хлопчику малому:
— Відпусти мене додому,
бо в печі вогонь горить,
на вогні куліш кипить,—
зголоднілі та маленькі,
дожидають дітки неньки.
На їх …
Йшов лукою чорногуз і,
на диво, там загруз.
Нум, йому допоможімо,
навпростець — гайда, біжімо!
Чорногуз махнув крильми.
На траві лишились ми.
Гордо в небо птах злетів
— допомоги не схотів.…
До Івасика у постіль
прилітає кінь у гості,
не звичайний,
а крилатий
— прилітає кінь
до хати.
Стремено
зірками сяє,
хлопчик коника
сідлає
і на, білому коні
вже зникає вдалині.
Налітаємось достоту!
забиває дух від льоту.
Вище саду,
вище хат,…
Під черешнею в садочку
сіла Леся в холодочку.
Книжечку поклала збоку
і дріма собі, нівроку.
Кіт круг Лесі походжає,
скрушно хвостиком киває:
— Мур-мур-мур…
Ти вийшла з хати
не дрімати,
а читати!…
Йшов Михайлик через кладку,
спало хлопцеві на гадку:
«У кашкет води черпну!»
А Марійка дражнить: — Ну!
Нахилився, дістає і —
шубовсть увесь, як є…
Він на берег лізе рачки,
а Марійка з жалю плаче:
— Якби ранець був лишив-…
На уроці — тиша-тиша.
Букву «а» Марійка пише.
А як вивчиться писати,
то напише лист до брата:
і про те, як гарно в школі,
як працює мама в полі,
як Тарасик в дитсадку
вчиться грати на дуду…
Ось тому Марійка…
Я під кущик тільки диб,
а мені назустріч — гриб:
стоїть гордо в капелюсі,
сяють перли в правім вусі,
шабля дзенькає при боці,
злість в гриба — у кожнім оці:
—Ти чого тут? — крикнув гриб,
—і від злості аж …
Хуртовина надворі.
Вітер плаче в димарі.
Ой, чого той вітер плаче?
біля печі Люба скаче.
— Вітер змерз, не має шуби,
каже так матуся Любі.
— Вітер плаче? Мамо, мам,
шубку вітрові віддам!…
Школярі на гірочці —
в метушні…
А Тарасик журиться при вікні.
Каже він: — Матусенько!
Хочу страх
в діл з гори проїхатись
на санках.
—Ти ж іще малесенький,
ти іще…—
враз морозик носика обпече!
Он він набурмосився на вікні.
А …