Вірші про природу — сторінка 14

Я сьогодні на човні
з мамою катався.
Я сьогодні на ставу
з дива дивувався.

Як погляну у вишінь
— хмари йдуть горою,
як погляну у глибінь
— хмари під водою…

А не вірите мені,
то спитайте мами,
що купаються хмарки…

Весняним, веселим
і сонячним ранком
в мандрівку зібрались
Тарасик з Іванком.

Повітря тремтить
в золотому промінні,
діброва під ноги
простелює тіні.

Грайливий ручай
між камінням дзюркоче.

Цвітуть горицвіти,
голубка туркоче.

Навколо привілля
чудесне, мов казка.

— Пограймося в хованки,
жучку, …

Маленький Матвійко
до дядька Степана
в приватну* столярню
прибіг собі зрана.

— Ой дядечку, дядьку,
прийшли сніговиці,
а в мене нема ще
пташкам годівниці!
Горобчики бідні,
синичка, снігур
як корму дістануть
з-під тих кучугур?!

Синичці наріжу тоненько сальця.
Ні, ні, …

Пише хвостиком лисиця
слід по росяній траві.
Пише дятел, гарна птиця,
дивні знаки на корі.

Щось таємне пишуть риби
плавниками у ставку.
Зайчик сонячний на шибі
пише казку золоту.

Пише в хмарі блискавиця,
пише трактор на лану,
що уродиться пшениця,…

Помідор вліз на тичину,
Кривить пані господиню.
«Прямо сором
З таким помідором!»

Це розсердило квасолю.
«Глузувати не дозволю!
Прямо сором
З таким помідором!»

Став горох зеленим з гніву:
«Сумно від такого співу.
Прямо сором
З таким помідором!»

Ріпа теж пройти …

Де берези та дуби —
там збирала я гриби.
І опеньки-тонконіжки
і лисички, й сироїжки
в кошик дружно —
стриб та стриб!..
Де ж подівся білий гриб?
Мабуть, він маленький ще,
підростає під кущем:
ще стрибати не навчився —
ось …

На травиночки
згори
крапля сонця впала,
ледь торкнулася землі —
і земля заграла!

Я одразу перестав
у садку копати,
до землі на мить припав
нишком біля хати —
і почув:

трава гуде,
і говорять квіти,
що до нас уже іде…

Там, де вересень в долині
З пензлем походив,
Стали сливи сині-сині.
Скільки ж бо тих слив!

А маленькі дитинчата
Вибігли в садок,
Простягають рученята —
Не дістать сливок.

Тут вітрець розправив плечі,
Листям зашумів,
І солодких слив малечі
В кошик …

Їхав вояк морквяний,
Коник буряковий,
Кожушина оріхова,
Жупан лопуховий;
Пістолети з качана,
Кулі з бараболі,
А шабелька з пастернаку,
А піхва з фасолі.
Їде, їде вояченько,
Під ним коник скаче,
Надибали його свині:
«Злізай-но, вояче!»
Він вихватив пістолета,
Став свиней …

Зайчик сонячний у Жені
цілий день сидів у жмені.

Як заснув маленький Женя,
то заснув і зайчик
в жмені.
Міцно спить до ранку в Жені
зайчик сонячний у жмені.

І встають уранці — Женя
й зайчик сонячний
у жмені!…

—    Звідки дощ іде?
—    Із неба!
—    Де іде той дощ?
—    Де треба!
Без дороги ходить
скрізь —
через поле, через ліс.
—    А чи є у нього ноги?
—    Та нащо дощеві ноги,
коли ходить без дороги!…

Ніч – велика чарівниця!
Вчарувала звіра, птицю,
вчарувала всіх людей –
не побачиш їх ніде.

Не побачиш вітра в полі,
ні тополю на роздоллі,
ні метелика, ні бджілку,
ні в цвіту вишневу гілку…

Ранок все відчарував сині:
сині квіти поміж …

Ой, музика гарно грає,
Мило, звучно, дзвінко так,
Півник крилами махає
І дає оркестрі знак.

Вже нявчить тоненько котик,
Грубим басом джміль гуде,
Хрущ бринить не без охоти,
А овечка: “ме-ме-ме”.

Качка квакає досхочу,
Песик гавкає й собі,
Жаба голосно …

Химерний березень! —
Раз плаче, раз сміється, —
Посипле дощиком, сніжечком прикрасить,
Несмілим сонечком крізь хмари обізветься,
Засмучених діток розвеселить.

Химерний березень!
З-під снігу квітка гляне,
А вітер їй: — “Не розцвітай, ще час.
Ось, щойно лід на сонній річці …

Давно вже попрощали нас
З-під неба журавлі,
Пташки замовкли у гаях,
І втихло на землі.

Вже ліс убрав багровий стрій,
Зів’ялий лист паде,—
В гостину з півночі до нас
Грізна зима іде.

Припали квіти до землі,
Туман наляг кругом,
Ще …

В бору зелені сутінки,
Стрибають білки з віт,
Кульбаби-парашутики,
Де був недавно цвіт.

Грибки зійшлися зграйками,
Під соснами мовчать.
За сонячними зайками
Сіренькі зайки мчать.

Гілок ламать не велено,
Нехай ростуть міцні.
В бору так тихо й зелено,
Так радісно …

А по лісі ходить страх…
Ах!
Тарарах!
А по лісі ходить страх…

Може, то сердитий вовк
Об поліно ногу втовк?..
Може, то ведмідь старий
Ходить в хащах сміло?..
Спробуй в лісі розбери,
Що там торохтіло.

Тупав вітер по ярах.
Ах!…

При зеленому горісі,
При дубочку та сосні
Я гукаю, а у лісі
Хтось відгукує мені.
Каже братик:
— Це луна.
— А яка вона?
Каже братик:
Голосна.
— А іще яка?
— Не знаю,
Тільки є вона в бору…—
Я …

Їй сорочку сонце вибілить,
Коси змиє дощик їй.
З гущини
Зайчата вибігли
По отаві молодій.

А берізка все шепочеться,
Щось розказує дубку.
Видно, їй, веселій, хочеться
Теж, погратись на лужку.

Має листям —
не натомиться,
Вигне гілочку-брову,
Потім раптом засоромиться,…

Пахне вересом, дише холодом.
Віє простором широти.
Йду між золотом, йду під золотом.
Йду по золоту золотий.

Кажуть, вересень, от і вересень.
Мені, вересню, повезло:
Груші, яблука, ще й при березі
Човен тесаний та весло.

Вирушаю я в довге плавання,…

Ходить осінь за дубами,
Ходить осінь за стогами,
Ходить осінь по покосах,
В пелені шовковій носить
Яблука для мами.

Мама яблуко в долоню:
— Покуштуй-но, доню.—
Що ж,  коли  в нас  повний  кошик
Що ж, як мама так припрошує
Мушу …

Ось я, за сосною…
Ось і листя в’яне…
Осінь я… За мною
Йдуть густі тумани.

Осінь я. Осоння
Листям засипаю. Осінь…
Трави сонні
Долу нагинаю.

Ще листки лапаті
Дощиком не кроплю,
Бо в поля копати
Люди йдуть картоплю.…

Мама каже:
— Йде весна.
—Подивлюся: де ж вона?
Попід хмарами в імлі
Пролітають журавлі,
Мчать струмочки вздовж доріг,
На городах тане сніг,
Он синичка голосна…
Тільки де ж це та весна?
Розпукаються бруньки,
Тихо стукають в шибки…
Далечінь така …

Котиків-воркотиків
Рясно на вербі.
Котиків-воркотиків
Я нарву собі.
Котики-воркотики
В мене на вікні.
Котики-воркотики —
Гості весняні.
Не глядить на котиків
Лиш вусатий кіт,
Бо вони не котики,
А вербовий цвіт.…