Вірші про природу — сторінка 8

Розказав
Олесь мені:
— Кінь катався
На слоні!
Я спочатку
Не повірив.
Потім
Взяв і
Перевірив.

Білі хмари
Пропливали,
Гори й море
Малювали.
А як обрій
Прояснів,
Виплив коник
На слоні.

Я від радості
Стрибав,
Криком хмари
Підганяв.
І збагнуть…

Три Володі
На колоді
Посідали
І сидять.
Один — ситий,
Два — голодні.
Та усім пора
Вже спать.

Мама кличе,
Тато кличе,
А вони
Ніяк не йдуть.
Хочуть місяця
Побачить,
Солов’їв нічних
Почуть.

Ну, а місяця
Не видно.
Він затримався…

Я беру своє відерце
І біжу мерщій по воду,
Бо чекають на городі
Помідори й огірки.

Цілу ніч вони не спали –
Раннє сонце виглядали.
Хочуть їсти, хочуть пити,
Та не вміють говорити.

Ні очей, ні вух не мають,
Та …

Як ще був  малий гарбуз,
Не боявся висоти:
Виліз з грядки на горішок,
І зостався там  рости.
Ріс та ріс…
Та ще хвалився:
«Як я високо вродився!»
Тільки листя  гарбузове
Поправляло кожне  слово:
«Не   вродився, а  вмостився!
Але що йому …

Ой краса! Ну й краса!
Вранці випала роса:
На деревах,
На траві,
Навіть на камінчиках,
Всі росинки, як живі,—
В голубих промінчиках.
Сяють, усміхаються,
Скрапують, зливаються.
І радіють на листках,
І вкривають сріблом
Дах……

Ці  сніжинки — як пір’їнки:
Стеляться легенько,
Щоб собою не злякати
Річечку маленьку.
Ці сніжинки — холодинки:
Помежи собою
Ніби слухають, як хвильки
Хлюпотять водою.
Ну, а річечка  маленька
Теж себе шанує:
Щось шепоче там, під льодом,
Бо снігів не …

Вечоріє. День відходить.
Сонно дихають поля.
Тихі зорі, повні води —
це, дитя, твоя земля!

За рікою пахнуть трави.
Стука дятел по корі.
У шибках цвітуть заграви
надвечірньої зорі.

Дома затишно і чисто.
Чайник пісеньку співа,
золотисту, голосисту.
Та біда …

Березень. Подув ласкавий вітер.
Засиніли оченята квітам.
Котики муркочуть на вербичці,
І не спиться під снігами річці.

І ведмедик вже не хоче спати
Там, під снігом, у ведмежій хаті.
Він штовхає маму волохату:
— Вже весна, мамуню. Можна встати?

І …

Сонце вже похиле й смутнувате.
Вже донизу сонечко росте.
Вже йому не треба нахилятись,
щоб у щічки цілувать дітей.

Облетіли клени і каштани.
А сніжок у хмарі забаривсь.
Де ти, сніг? Давно позамітали
двірники бульвари і двори.

Полягали спати водограї.…

Гуділи мотори,
крутилися шини —
їхали в гори
пожежні машини.

— У горах — пожежа:
палає гора,
барлога ведмежа,
кротина нора!

Приїхали, стали —
і подивляли:
що їм робити?
Летіли ж дарма —
такої машини,
щоб осінь згасити,
на білому …

Лютий в гості на гостину
кличе всю свою родину.

Та родина — не мала,
суне й суне без числа:
морозища, морозенки —
і великі, і маленькі;
завірюхи клаповухі,
і сніжинки-балеринки,
і вітренко, і вітрисько —
вже вони близенько, близько.

Ще …

Розібрали ми лопати,
почали грядки копати.
Наш Іванко, хоч малий,—
до роботи беручкий:
так завзято працював,
що й стежки перекопав.

Стежечки ми протоптали
і грудки порозбивали,
заскородили грядки
і посіяли квітки…
Восени ж тут в землю вгруз,
як бичок, рябий …

У сльоту, і в час негоди,
і в погоду, друже мій,
серцем слухати зумій
звуки рідної природи,
звуки — дивні голоси
незвичайної краси.
Чуєш, друже мій, розмови:
з вітром листя гомонить,
з сонцем ниви і діброви,
і з озерами — …

Ціле літо по краплині
Сонце ми збирали,
Обережно у корзини,
В кошики складали.

Зашуміли в косовицю
Ниви урожайні —
Це забили у пшениці
Крилами комбайни.

Трактори заскиртували
Сонячне проміння,
І над полем заблищало
Срібне павутиння.

Все тепло своє за літо…

Ще зими не видно і в бінокль,
Ще цвіте при березі латаття.
Та вже вітер вищипнув листок
Із чуприни клена коло хати.

Виряджає літо в школу нас,
А бабуня осінь вечорами
В’яже рукавиці про запас,
Бо зима уже не за …

Червоним золотом із груші
Останнє листя потекло.
Останній трактор з поля рушив,
А птиця стала на крило.

Давно відпахла медуниця,
У підземеллі спить ховрах.
Лише не спиться, не лежиться
Глевкій дорозі у полях.

Вона то журиться за колосом,
Що відшумів, …

Охололи води і земля,
Сон бере натруджені поля.

На горбах у висохлий кулак
Заховав зернята дикий мак.

А поміж горбами в теплий край
Покотився колесом курай.

Ні душі в полях, лише димок
Лащиться, згортається в клубок.

То в село за …

Вже грім у хмарі
Не гримить
І в небі менше сині.
В передчутті зими
Тремтить
Сухе кукурудзиння.

Тремтять ставки
Серед полів,
Немов од землетрусу.
Гукає осінь
З комишів:
— Гиля у вирій, гуси!

А на капустяних
Грядках
Вже й паморозь …

Вже переїхало з полів
Зерно у затишні комори,
І відчинились для птахів
Ворота вирію над морем.

Стоять останні теплі дні.
По селах справили обжинки,
І літо в нашій стороні
Тримає тільки павутинка.…

Усе щільніше тулиться до Бугу
Поголена косою сіножать.
Просвічуються наскрізь лісосмуги —
Сорочі гнізда можна рахувать.

За річкою, під самим небокраєм,
Гуртує осінь тисячі шпаків.
Ці хмари птиць, що небо закривають,
Примножились отут серед степів.

Примножилось зерно і стало колосом,…

Їздить трактор по городу,
У причепі возить воду
Для капусти та для дині,
Для цибульки-господині.

Заховались під листочки
Зелененькі огірочки.
Досить зранку їм роси,
Щоб умитись та рости.

Жовта диня невеличка
На городі миє личко,
І водичку п’є охоче,
Дорости …

Капотить із стріх,
Тепле сонечко
Загляда до всіх
У віконечко.
В вишині вночі
Млою сірою
Журавлів ключі
Линуть з вирію…
То несуть вони весну,
Землю будячи від сну…
Здрастуйте, дні
Весняні!

В лісі сніг ще — глянь, —
А вже …

Гарно бути водолазом,
Мандрувати в глибині;
Був на палубі — і зразу
Опинився аж на дні.

От якби отак-от просто
Та поїхати у гості
На далекі на моря,
Де живе сестра моя!

Ось вона в стальнім шоломі
Опускається на дно,…

Юній травичці
Не легко
Живеться,—
То колеться вітер,
То сонце печеться,
То кінь копитастий
Занадиться пастись…
А юна травичка
Сміється зелено —
До бджілки, до неба,
До гілочки клена.…