Важкий скарб

У чоловіка жінка клята:
Зробилась пеклом власна хата.
А жінка все стоїть на одному,
Не жінка — скарб попавсь йому!
Послав її з людьми на поле —
Нехай кукіль у пшениці поле.
Він просить людського суда:
Чи жінка в нього, чи біда?
Сміються люди: — Ух, і клята!
Сварлива, язиката!

Скажу, до речі,
Буває скарб, що муляє нам плечі!