Веселий лікар і Хворий

До Хворого щодень — погодить чи негодить —
Веселий Лікар лікувати ходить.
— Ну як здоров’ячко? — питає співчутливо.
— Ой, Лікарю, — той каже. — Просто диво:
Під груди пре,
І голова горить,
У горлі щось дере,
Не можу й говорить.
— Чудово! — Лікар промовля.
Слабий ледь дише,
А Лікар не гуля —
Рецепт на ліки пише…
На другий день
До Хворого зайде —
Знов запитання те.
Нещасний не встає,
Мов лист сухий, зітхає:
— Ой, Лікарю! Біда росте,
Вже дихать не дає,
Вже в роті висихає!
— Чудово! — Лікар знову каже,
Хоч там нічого доброго нема.
Знов над рецептом голову лама,
Папірчик знов чорнилом маже.
На третій день картина знову та:
— Ну як здоров’я? — Хворого пита.
Той щось би і сказав,
Так, бідний, не здолає,
На мигах показав,
Що голова палає.
— Чудово! — ескулап проказує своє,
Новий рецепт на ліки подає…
Так Лікар не знайшов,
Які потрібні ліки,
Бо Хворий одійшов
В далекий світ навіки.

Частенько діло так вершать лихі кінці,
Коли, замість спочатку вивчити хворобу,
Такі от фахівці
Рецепти пишуть наздогад, на пробу.